Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Грудень 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  --- : Збереження національного обличчя діаспори, сьогодні, завтра, через 25 років.  
 
   
 
 
   
 

  Мирослава Роздольська,
Збереження національного обличчя діаспори,  сьогодні, завтра, через 25 років.
Якось весною зустріла знайому з наших західних областей із чотирьохрічною
донечкою. Дівчинка радісно розповідала, що іде “на день рождения к бабушке”.  Батьки сором’язливо пояснили - “ходить у російський дитячий садочок”. Бо таких дошкільних закладів, як грибів після дощу у Брукліні, на Статен Айленді, а своїх українських нема.

З одного боку асиміляція в англомовному середовищі, з іншого - затягування в “рускій мір”, тих, хто живе у містах подібних Бруклину, де посeляються вихідці з колишнього Радянського Союзу.  

Чи маємо можливість за таких обставин зберегти українську діаспору зі своїм національним обличчям, через 20-25 років. А може вона взагалі не потрібна і зникне, як німецька чи французька, які мають свої сильні держави?

 Аналізуючи міграційну ситуацію  в Україні, коли сотні тисяч українців покидають Батьківщину у пошуках праці, кращого життя, відомий український письменник Юрій Андрухович, пише: “…залишається сподіватися, що майбутня успішна нація зароджується поза кордонами своєї країни. Можливі такі історичні перверсії? Чому б і ні? Екстериторіальна Україна, що складатиметься з мільйонів приватних і сильних Я? Влаштованих у житті, освічених, заможних іголовневільних?

 Щоб почуватися вільним, треба мати знання –тобто володіти духовним кодом нації, яким в першу чергу є мова. Утримати двомовність в Америці надзвичайно складно. Ми зберігаємо підтримуємо принесену з собою цю найважливишу субстанцію духовної території - мову, фактично, допоки живе те перше покоління прибулих. Так сталося з повоєнною еміграцією минулого століття, яка духовно була набагато сильнішою, аніж теперішня.

 У 70- роках минулого століття,  Владика В. Лостен який був назначеиий новим епархом Стемфордським спробував служити Літургію у церкві св. Юра на Мангетині, англійською, бо сам майже не володів українською. Покоління тих стовпів українського духу, якими були емігранти повоєнних років, не дозволили  цього зробити. І уже через кілька років Владика достатньо добре володів українською.

 Сьогодні нова еміграція також є великою зміцнюючою силою діаспори. Завдяки своїй чисельності наші  протести, звернення мають значно більший вплив на Американський Уряд, Конгрес щодо їх рішень допомоги Україні, аніж могли б вони бути, якщо  б не було цього припливу нових сил.

 Майдан, війна змобілізували українців по всьому світу. Боротьба за незалежність від московського окупанта піднесла на інший рівень і усвідомлення своєї ідентичності та збереження її. Водночас, цей історичний відрізок часу дуже чітко показав, що діаспора є невід’ємною частиною України, і що вона їй дуже потрібна і для її збереження та розвитку потрібна велика праця.

 Ця  праця сьогодні до великої міри є спонтанною, вона часто-густо лежить на плечах ентузіастів. Вона не скоординована. Вона не має жодної стратегії. Час подумати про те, щоб випрацьовати цю стратегію розвитку на найвищому державному та громадсько-політичному рівні. Для Українського Конгресового Комітету Америки пріорітетною мала б стати програма, спрямована саме на інвестиції в майбутнє нації, через підростаюче покоління. Саме ці інвестиції зроблять це покоління вільними.

 Кожна нація у світі має своїх батьків, які освячували цей шлях до волі, до незалежності. У більшості своїй -це воїни, які захищали чи завойовували нові території.  Українська нація має Батька – поета, який нашу територію окреслив як духовну субстанцію. Саме так, як про це каже Біблія: “Першим було Слово і Слово було Бог”. В час загрози демократії і цілісності нашої держави ми побачили, якою великою є ця духовна українська територія.

 За цю українську тереторію війна ведеться давним-давно. Інформаційна, релігійна, геноцидом-голодомором. Два роки тому, як тільки в боротьбу вступили сили, готові протистояти “рускому міру”, війна ця перейшла у стан відкритої воєнної агресії. Нині зрозуміло усім, що ведеться вона не за розширення географичних кордонів, а за впливи на уми, на спосіб мислення. У Сполучених Штатах, вона також в активній фазі через засоби масової інформації, соціальні мережі, і навіть, як бачимо, через шкільні та дошкільні заклади.

 

 На початку цього нового академічного року, під патронатом Всеамериканського об’єднання “Нова Українська Хвиля” відкрилась нова суботня школа-світличка “Нова Хвилька” у Брукліні, до якої батьки записали понад сімдесять дітей. Це переважно діти початкових класів. Бачимо, що тут, у Нью Йорку, як і по всій Америці маємо надзвичайно великий потенціал. Щоб зберегти його потрібна тісна співпраця всіх інституцій і особливо з церквою. Чому?

Бо у багатьох містах в діаспорі церква є єдиним майданчиком постійної зустрічі громади.  Бо з часів Митрополита Андрія Шептицького церква мала ключовий вплив на формування національної свідомості.

Проте нині можемо спостерігати, як у деяких парафіях церковні провідники бояться співпраці з громадою. Бояться через надто велику прив’язаність до матеріального, через страх втратити пожертви, які перенаправляються не тільки на церковні потреби, а й на національні, чи просто стають виявом милосерддя для потребуючих, ранених, родин загиблих. Цей відступ від основних біблійних заповідей віддаляє дуже багато думаючих людей, свідомих українців від такої церкви. І задля порозуміння треба знайти формат співпраці, адже це майбутнє як і громади,так і самої Церкви.

Із виступу на Конгресі УККА, 24 вересня 2016 р.

 

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 175
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА