
«З раннього дитинства я мріяв побувати в Америці. Дивлячись фільми, я захоплювався містом хмародерів і казкових мостів, що з’єднують острови столиці світу. Гуляючи Мангетином, я не вірив, що моя мрія збулась і я можу споглядати все це наяву. В музеї воскових фігур я фотографувався з найвідомішими людьми, президентами, що виглядали як справжні. Можливо, колись зустрічі з такими людьми також стануть реальністю, сказав Мартинюк Всеволод, 13 років, учень 8 класу Української гімназії No 1. Відмінник в навчанні, володіє англійською мовою, учасник олімпіад по біології, математики, новітніх наукових технологій, відвідує гуртки із стрільби і плавання. З малих літ прислуговує в церкві під час богослужінь.

Тато Всеволода – Мартинюк Валерій, демобілізований військовослужбовець 4 добровольчого батальйону оперативного призначення. Перебував у зоні АТО біля року. Під час проходження військової служби значно погіршився стан здоров’я. Батьковишиває чудові ікони і навчив цьому мистецтву сина. "Коли Валерій повернувся додому із зони АТО, то пройшов шлях психологічної реабілітації, вишиваючи ікони бісером. Його син Всеволод, учень Української гімназії №1, вже на той час вишив декілька таких ікон.
Тепер цій сім'ї потрібні кошти - на лікування Валерія, на оплату навчання Всеволода, на догляд за лежачим дідусем. В ці ікони вкладені не тільки дороговартісні матеріали, а й переживання та емоції, частинка історії однієї скромної родин