Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Березень 2015    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  В Україні : Шевченко на барикадах  
 
   
 
 
   
 

Минулого року, 9 березня, перед будинком Київської міської Ради, де знаходився штаб революції гідності,  з’явився памятник Тарасу Шевченку. Незвичайний пам’ятник - виготовлений з обломків барикад, з матеріалу, що захищав, рятував, і з того простріляного кулями, що не уберіг… Той зранений Шевченко, зовсім юний, зі саталевим виразом обличчя наче промовляв голосом першого героя Небесної сотні Сергія Нагояна:  Борітеся - поборите! Вам Бог помагає! За Вас правда, за Вас сила і воля святая". Шевченко на барикадах

Автором пам’ятника виявився відомий в Україні і далеко за її межами митець - скульптор-сюреаліст Ігор Гречаник. За підтримки Посольства України у США, його шанувальники, як серед українськогої діаспори, так і американські глядачі не раз мали нагоду  побачити  оригінальні роботи художника у Нью Йорку, Вашингтоні та багатьох інших містах Америки. Кілька років тому "Нова Українська Хвиля" організовувала зустріч з митцем- філософом в Університеті Конектикут, у Сремфорді. А у вересні минулого року на прохання дирекції Українського Інституту Америки, що у Мангетені, Ігор Гречаник  привіз свого "Шевченка на барикадах"  до Нью Йорку. У дні, коли ми знову і знову ідемо до Шевченка, щоб напитись живої води його слова, пропоную цікаві думки митця-філософа Ігора Гречаника, який створив цілу галерею його образів.

 Ви є автором не одного пам’ятника Шевченка, пане Ігоре, яким же Ви  побачили  його там, на барикадах Майдану?

 Мене, як ,мабуть, і кожного свідомого українця, ще на початку революції гідності, особливо зворушили  кадри з Майдану, як Сергій Нігоян,  що став згодом першим героєм Небесної сотні, читав "Кавказ" Шевченка. Пізніше я бачив, як багато інших майданівців були натхненні Шевченковим словом.  "Борітеся - поборете, Вам Бог помагає" - ці рядки там звучали не стільки як заклик до боротьби, скільки як утвердження, переконання, що так і буде. Там на барикадами матеріалізовувався саме оцей  дух - дух перемоги. Шевченкова поезія звучала настільки актуально і сучасно, що 200-ліття стало його новим народженням як сучасного поета для того покоління, що виборювало свободу і незалежність. І в цій скульптурі я хотів розкрити та акцентувати всі ці взаємозв'язки. Вона стоїть перед мерією (Штабом революції), стверджуючи присутність Шевченка серед тієї активної молоді і дієвий вплив його слова на сьогодення", Образ Тараса Шевченка, чиє слово кликало до боротьби, - з  живого, политого кров’ю матеріалу - щити, бочка -  з барикад на Хрещатику. Важко собі навіть уявити, яким сучасним виявився Шевченко для українців в рік свого двохсотліття!

Пам’ятник  з матеріалу з барикад?… Там він і  створювався  на місці подій?

  - Сам портрет, образ Шевченка створювався з бронзи в моїй творчій майстерні. Але оце поєднання зі справжніми барикадами відбувалось прямо перед київською мерією (тоді Штабом революції).  Ми брали шматки справжніх барикад - використовували протитанкові металеві їжаки, зварювали скульптуру з їхніх частин. Він не є монолітним - а ніби зітканий з енергії Майдану.

І Ви встигли зробити його до 200-літного ювілею з дня народження нашого Українського Пророка…Як  сприйняли "Шевченка на барикадах" ті кого він кликав на ці барикади своїм словом, кияни, просто перхожі?

 9 березня скульптура вже була готова. До неї несли квіти, ікони, щити, шини, навколо весь час утворювались нові і нові композиції. Навіть пізніше, коли вже відновився рух Хрещатиком, на День Прапора і День Незалежності пам'ятник був "заквітчаний" жовто-блакитними стрічками.

У чому для Вас, як митця, феномен Шевченка?

 Шевченко для кожного свідомого українця -  точка відліку.  І сьогодні він, як відлік часу створення сучасної України. Він, той котрий  записав рідну живу мову, розвинув, вивів у світ, той, чия поезія завжди відображала думку мільйонів, а у цей час боротьби за нашу істинну незалежність - «собливо.. Кожен наче б то це все у собі виношував, а він взяв і записав і дав людям у вигляді сформованих мислеформ. Шевченко на барикадах

Ці паралелі можна яскраво побачити на прикладі  нашого Майдану.  У його поезії тисячі  впізнали  і свої ідеї. Це називається резонанс. Це відгук на його пророче поетичне слово  Давно кинута ним ідея дозріла у серцях людей.   Ідея вільної України, де не буде "врага-супостата"  є тим головним підгрунттям  сучасної  України.  Більше того він  заглглянув у наш  український менталітет, в нашу українську душу, з усіма як позитивними так і негативними елементами  і оця   споріднена сутність консолідувала людей, дала їм силу.І нині читаючи Кобзаря можемо вибрати цитату дняі і  дивуватися, як це так, що все написане наче про сьогоднішний день. В цьому і є феномен Шевченка - він завжди сучасний.

 Ціла галерея образів Шевченка у бронзі у Вашому доробку, це такий традиційний підхід кожного українського митця, чи є і якісь особливі внутрішні спонуки?

Моя Шевченкіна - це моє щастя. Часто повертаюсь до творчості Шеченка - його картин, малюнків, графіки,  читаю Кобзар, читаю його щоденник про те, як життя  водило його  колами пекла тої темної імперії - і не тільки його слово, а й його життя, його боротьба  дає сили творити.

 Я вдячний Богові  і всім, хто долучався до реалізації моїх творчих задумів. Памятник - це вже вершина  гори, той Еверест, до якого треба дійти. Маю на увазі всі погодження, фінансову підтримку і т.п. І  коли ти виходиш  на ту вершину гори повинен мати, як той альпініст, великий запас енергії, щоб знову і знову виношувати задуми, втілювати їх в образ.

  Ваші пам’ятники Шевченка у Відні, Баку, Софії, в Україні, чим різняться між собою? Чи впливає місце на образ і як люди спримають Шевченка у чужих краях?

 В Азайбарджані, наприклад, де до українців ставляться з особливою прихильністю, нам дали чудове місце на центральній площі. Щось подібне можна сказати і про Софію, Болгарія. Їхня центральна площа, як  наш Майдан Незалежності прийняла Шевченка, як свого. Туди приїжджають наречені, щоб покласти квіти - дуже пошановане місце.

У Відні буде стояти пам’ятник. 2, 5 метра висоти - недалеко від університету,  у бібліотеці. Пройшли всі інстанції схвалення у Лісабоні, Португалія,  що було дуже складно.  Місце фантастичне - у самому центрі, на видноті.  Кілька століть тому звідси, з цього порту вирушали на Захід. А тепер, тут на висоті  стоятиме пам’ятник українському поету. Не знаю як це вдалося - заслуга посла і громади. А вже моє завдання, як митця втілити задум створити гідний цього місця образ. Через Шевченка несемо  світові  наш інформацийний "месидж" про Україну. А позаяк, Шевченко, як я уже згадував,  точка відліку сучасної України, то він легко вписується у час і простір і йде прямим шляхом в душу кожної людини.. Якщо в образі є душа і дух, то люди які налаштовані на цю ж хвилю добре сприймають. Відчуваєш отой  зворотній зв'язок і це надихає  -  недаремно холодними ночами працюєш, проходиш ті творчі муки. Дуже важливо відчувати, що твоє мистецтво потрібне людям. Коли ти хочеш донести своє бачення, а глядач це сприймає, то, взагалі, це прекрасно.

А як виникла ідея привезти  скульптуру "Шевченка на барикадах" до Нью Йорку, можливо він міг би стояти десь на видноті і у цій столиці світу?

 В Українському Інституті Америки побачили цей пам'ятник і запитали, чи можна схожий зробити для них, для виставки. Мені сподобалась ця ідея - привезти дух Майдану - дух Свободи київського Майдану - до Нью-Йорку, який сам є символом Свободи (Статуя Свободи і таке інше). І я зробив цю скульптуру - звичайно, трохи по-іншому, і вже не було можливості використати справжні барикади - але я зберіг цю ідею Шевченка, що виникає, з'являється, проявляється, починає жити в наш час. І все це завдяки силі його слова про свободу. Виставка проходила під назвою "Сила Свободи" - Power of Freedom. Вона не тільки про Шевченка. Вона про Силу Свободи в самому широкому розумінні - силу свободи в творчості - силу вільного духу, який виходить за вже відомі кордони, відкриває і творить нові образи. 

Звичайно, було б дуже цікаво поставити скульптуру Тараса Шевченка в Нью-Йорку. Це було б просто надзвичайно як для самого Нью-Йорку, так і для українців в Америці і в Україні. Можна зробити постамент з тих матеріалів, що знайдемо в Нью-Йорку - поєднаємо Київ і Нью-Йорк через образ Шевченка і Силу Свободи, що має таке велике значення для обох цих міст. Це була б така підтримка України!

"На виставці в Українському інституті Америки мене вразила також ще одна робота - 'Свіча пам'яті" - це нашим гером посвячується?

 .  Коли я працював над цією скульптурою - образом жінки, що як свіча згорає від відчаю, але простягає руки до неба в надії - то більше думав про жертви Голодоморів в Україні. Тим більше, що вшанування їх пам'яті проводилось запалюванням свічок в кожному вікні - і моя скульптура має силует запаленої свічки. Але зараз війна в Україні розкрила цей образ по-новому для мене самого. Це відчай - і надія, і пам'ять про наших героїв різних часів. На жаль, всю нашу історію Україна втрачає найкращих синів - і ми маємо берегти пам'ять про них.

Серед великого творчого доробку Ігора Гречаника дуже багато цікавих глибоко філософських образів, які збуджують уяву, несуть велике емоційне навантаження, тому, їх з великою цікавістю розглядають як у європейських столицях, так і на американському континенті, чи у Китаї, Тайвані. Мовою силуетів і образів, що не потребує перекладів, світ пізнає Україну у її багатому культурному вимірі. Для України дуже важливо сьогодні  говорити цією багатогранною мовою мистецтва, як найбільш відкритою до сприйняття складовою інформаційної та культурної політики держави, що виходить на новий рівень розвитку. У цьому також і великий поступ і відкиття України для світу - від  Шевченківської української стражденної душі до визрілої на його слові нескореної, сильної, готової перемагати нації. Вольовий образ Шевченка на барикадах в інтерпретації Ігора Гречаника міг й справді багато сказати про українську душу ХХ! століття і поєднати, як каже автор, Київ і Нью-Йорк. Подумаймо про це.

 Розмову вела Мирослава Роздольська

 

 

 

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 1460
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА