DataLife Engine > В Україні > Шевченко на барикадах

Шевченко на барикадах


6 березня 2015. Разместил: myroslava

Минулого року, 9 березня, перед будинком Київської міської Ради, де знаходився штаб революції гідності,  з’явився памятник Тарасу Шевченку. Незвичайний пам’ятник - виготовлений з обломків барикад, з матеріалу, що захищав, рятував, і з того простріляного кулями, що не уберіг… Той зранений Шевченко, зовсім юний, зі саталевим виразом обличчя наче промовляв голосом першого героя Небесної сотні Сергія Нагояна:  Борітеся - поборите! Вам Бог помагає! За Вас правда, за Вас сила і воля святая". Шевченко на барикадах

Автором пам’ятника виявився відомий в Україні і далеко за її межами митець - скульптор-сюреаліст Ігор Гречаник. За підтримки Посольства України у США, його шанувальники, як серед українськогої діаспори, так і американські глядачі не раз мали нагоду  побачити  оригінальні роботи художника у Нью Йорку, Вашингтоні та багатьох інших містах Америки. Кілька років тому "Нова Українська Хвиля" організовувала зустріч з митцем- філософом в Університеті Конектикут, у Сремфорді. А у вересні минулого року на прохання дирекції Українського Інституту Америки, що у Мангетені, Ігор Гречаник  привіз свого "Шевченка на барикадах"  до Нью Йорку. У дні, коли ми знову і знову ідемо до Шевченка, щоб напитись живої води його слова, пропоную цікаві думки митця-філософа Ігора Гречаника, який створив цілу галерею його образів.

 Ви є автором не одного пам’ятника Шевченка, пане Ігоре, яким же Ви  побачили  його там, на барикадах Майдану?

 Мене, як ,мабуть, і кожного свідомого українця, ще на початку революції гідності, особливо зворушили  кадри з Майдану, як Сергій Нігоян,  що став згодом першим героєм Небесної сотні, читав "Кавказ" Шевченка. Пізніше я бачив, як багато інших майданівців були натхненні Шевченковим словом.  "Борітеся - поборете, Вам Бог помагає" - ці рядки там звучали не стільки як заклик до боротьби, скільки як утвердження, переконання, що так і буде. Там на барикадами матеріалізовувався саме оцей  дух - дух перемоги. Шевченкова поезія звучала настільки актуально і сучасно, що 200-ліття стало його новим народженням як сучасного поета для того покоління, що виборювало свободу і незалежність. І в цій скульптурі я хотів розкрити та акцентувати всі ці взаємозв'язки. Вона стоїть перед мерією (Штабом революції), стверджуючи присутність Шевченка серед тієї активної молоді і дієвий вплив його слова на сьогодення", Образ Тараса Шевченка, чиє слово кликало до боротьби, - з  живого, политого кров’ю матеріалу - щити, бочка -  з барикад на Хрещатику. Важко собі навіть уявити, яким сучасним виявився Шевченко для українців в рік свого двохсотліття!

Пам’ятник  з матеріалу з барикад?… Там він і  створювався  на місці подій?

  - Сам портрет, образ Шевченка створювався з бронзи в моїй творчій майстерні. Але оце поєднання зі справжніми барикадами відбувалось прямо перед київською мерією (тоді Штабом революції).  Ми брали шматки справжніх барикад - використовували протитанкові металеві їжаки, зварювали скульптуру з їхніх частин. Він не є монолітним - а ніби зітканий з енергії Майдану.

І Ви встигли зробити його до 200-літного ювілею з дня народження нашого Українського Пророка…Як  сприйняли "Шевченка на барикадах" ті кого він кликав на ці барикади своїм словом, кияни, просто перхожі?

 9 березня скульптура вже була готова. До неї несли квіти, ікони, щити, шини, навколо весь час утворювались нові і нові композиції. Навіть пізніше, коли вже відновився рух Хрещатиком, на День Прапора і День Незалежності пам'ятник був "заквітчаний" жовто-блакитними стрічками.

У чому для Вас, як митця, феномен Шевченка?

 Шевченко для кожного свідомого українця -  точка відліку.  І сьогодні він, як відлік часу створення сучасної України. Він, той котрий  записав рідну живу мову, розвинув, вивів у світ, той, чия поезія завжди відображала думку мільйонів, а у цей час боротьби за нашу істинну незалежність - «собливо.. Кожен наче б то це все у собі виношував, а він взяв і записав і дав людям у вигляді сформованих мислеформ. Шевченко на барикадах

Ці паралелі можна яскраво побачити на прикладі  нашого Майдану.  У його поезії тисячі  впізнали  і свої ідеї. Це називається резонанс. Це відгук на його пророче поетичне слово  Давно кинута ним ідея дозріла у серцях людей.   Ідея вільної України, де не буде "врага-супостата"  є тим головним підгрунттям  сучасної  України.  Більше того він  заглглянув у наш  український менталітет, в нашу українську душу, з усіма як позитивними так і негативними елементами  і оця   споріднена сутність консолідувала людей, дала їм силу.І нині читаючи Кобзаря можемо вибрати цитату дняі і  дивуватися, як це так, що все написане наче про сьогоднішний день. В цьому і є феномен Шевченка - він завжди сучасний.

 Ціла галерея образів Шевченка у бронзі у Вашому доробку, це такий традиційний підхід кожного українського митця, чи є і якісь особливі внутрішні спонуки?

Моя Шевченкіна - це моє щастя. Часто повертаюсь до творчості Шеченка - його картин, малюнків, графіки,  читаю Кобзар, читаю його щоденник про те, як життя  водило його  колами пекла тої темної імперії - і не тільки його слово, а й його життя, його боротьба  дає сили творити.

 Я вдячний Богові  і всім, хто долучався до реалізації моїх творчих задумів. Памятник - це вже вершина  гори, той Еверест, до якого треба дійти. Маю на увазі всі погодження, фінансову підтримку і т.п. І  коли ти виходиш  на ту вершину гори повинен мати, як той альпініст, великий запас енергії, щоб знову і знову виношувати задуми, втілювати їх в образ.

  Ваші пам’ятники Шевченка у Відні, Баку, Софії, в Україні, чим різняться між собою? Чи впливає місце на образ і як люди спримають Шевченка у чужих краях?

 В Азайбарджані, наприклад, де до українців ставляться з особливою прихильністю, нам дали чудове місце на центральній площі. Щось подібне можна сказати і про Софію, Болгарія. Їхня центральна площа, як  наш Майдан Незалежності прийняла Шевченка, як свого. Туди приїжджають наречені, щоб покласти квіти - дуже пошановане місце.

У Відні буде стояти пам’ятник. 2, 5 метра висоти - недалеко від університету,  у бібліотеці. Пройшли всі інстанції схвалення у Лісабоні, Португалія,  що було дуже складно.  Місце фантастичне - у самому центрі, на видноті.  Кілька століть тому звідси, з цього порту вирушали на Захід. А тепер, тут на висоті  стоятиме пам’ятник українському поету. Не знаю як це вдалося - заслуга посла і громади. А вже моє завдання, як митця втілити задум створити гідний цього місця образ. Через Шевченка несемо  світові  наш інформацийний "месидж" про Україну. А позаяк, Шевченко, як я уже згадував,  точка відліку сучасної України, то він легко вписується у час і простір і йде прямим шляхом в душу кожної людини.. Якщо в образі є душа і дух, то люди які налаштовані на цю ж хвилю добре сприймають. Відчуваєш отой  зворотній зв'язок і це надихає  -  недаремно холодними ночами працюєш, проходиш ті творчі муки. Дуже важливо відчувати, що твоє мистецтво потрібне людям. Коли ти хочеш донести своє бачення, а глядач це сприймає, то, взагалі, це прекрасно.

А як виникла ідея привезти  скульптуру "Шевченка на барикадах" до Нью Йорку, можливо він міг би стояти десь на видноті і у цій столиці світу?

 В Українському Інституті Америки побачили цей пам'ятник і запитали, чи можна схожий зробити для них, для виставки. Мені сподобалась ця ідея - привезти дух Майдану - дух Свободи київського Майдану - до Нью-Йорку, який сам є символом Свободи (Статуя Свободи і таке інше). І я зробив цю скульптуру - звичайно, трохи по-іншому, і вже не було можливості використати справжні барикади - але я зберіг цю ідею Шевченка, що виникає, з'являється, проявляється, починає жити в наш час. І все це завдяки силі його слова про свободу. Виставка проходила під назвою "Сила Свободи" - Power of Freedom. Вона не тільки про Шевченка. Вона про Силу Свободи в самому широкому розумінні - силу свободи в творчості - силу вільного духу, який виходить за вже відомі кордони, відкриває і творить нові образи. 

Звичайно, було б дуже цікаво поставити скульптуру Тараса Шевченка в Нью-Йорку. Це було б просто надзвичайно як для самого Нью-Йорку, так і для українців в Америці і в Україні. Можна зробити постамент з тих матеріалів, що знайдемо в Нью-Йорку - поєднаємо Київ і Нью-Йорк через образ Шевченка і Силу Свободи, що має таке велике значення для обох цих міст. Це була б така підтримка України!

"На виставці в Українському інституті Америки мене вразила також ще одна робота - 'Свіча пам'яті" - це нашим гером посвячується?

 .  Коли я працював над цією скульптурою - образом жінки, що як свіча згорає від відчаю, але простягає руки до неба в надії - то більше думав про жертви Голодоморів в Україні. Тим більше, що вшанування їх пам'яті проводилось запалюванням свічок в кожному вікні - і моя скульптура має силует запаленої свічки. Але зараз війна в Україні розкрила цей образ по-новому для мене самого. Це відчай - і надія, і пам'ять про наших героїв різних часів. На жаль, всю нашу історію Україна втрачає найкращих синів - і ми маємо берегти пам'ять про них.

Серед великого творчого доробку Ігора Гречаника дуже багато цікавих глибоко філософських образів, які збуджують уяву, несуть велике емоційне навантаження, тому, їх з великою цікавістю розглядають як у європейських столицях, так і на американському континенті, чи у Китаї, Тайвані. Мовою силуетів і образів, що не потребує перекладів, світ пізнає Україну у її багатому культурному вимірі. Для України дуже важливо сьогодні  говорити цією багатогранною мовою мистецтва, як найбільш відкритою до сприйняття складовою інформаційної та культурної політики держави, що виходить на новий рівень розвитку. У цьому також і великий поступ і відкиття України для світу - від  Шевченківської української стражденної душі до визрілої на його слові нескореної, сильної, готової перемагати нації. Вольовий образ Шевченка на барикадах в інтерпретації Ігора Гречаника міг й справді багато сказати про українську душу ХХ! століття і поєднати, як каже автор, Київ і Нью-Йорк. Подумаймо про це.

 Розмову вела Мирослава Роздольська