Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Вересень 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  В Україні : Пошук правдивого образу України  
 
   
 
 
   
 

У США за офіційними даними проживаває понад один мільйон 50 тисяч українців. Серед чисельних діаспор, українська є однією з найбільш зорганізованих. Діє широка сітка шкіл українознавства, українські кредитні спілки, жіночі та молодіжні організації, багато творчих колективів. Серед найстарших – Український Народний Союз, Союз Українських Католиків «Провидіння», які є засновниками і видавцями газет «Свобода», «Америка», Союз Українок Америки, Пласт, СУМ. Значна частина організацій національно-патріотичного спрямування об’єднані під однією парасолею Українського Конгресового Комітету Америки. До УККА недавно була прийнята і найбільша громадська організація четвертої хвилі еміграції  - «Нова Українська Хвиля». Завдяки появі четвертої хвилі еміграції ожили церкви, школи, урізноманітнилось культурне життя в українських громадах по всій Америці. Найбільше нових емігрантів живе у Нью-Йорку Чикаго, Філадельфії, Клівленді, ОГ де вони продовжують розвивати давно існуючі українські центри. Серед нових спільнот однією з найчисельніших  є  у Сакраменто.

 

Завдяки тим відважним піонерам, які зробили крок у незнане, подолавши складні психологічні та економічні бар’єри, Україна має нині багатомільйонну армію народного посольства по всьому світу. 

Своєю поведінкою, своєю працею мільйони наших співгромадян  формують сьогодні образ українця у світі. Це велика відповідальність перед нацією, перед державою, яку світ щойно пізнає.

У 2000 році ми створювали школу українознавства у Стемфорді  (штат Конектикут). І  з перших днів закладали у свідомість дітей розуміння важливої місії – гідно представляти  у новому оточенні Батьківщину Україну.

Для тих, хто працює для збереження українства серед інших народів, дуже важливим є відчуття підтримки Матері-Батьківщини. Ми часто запитуємо, чому  більшість дітей попередніх хвиль еміграції у США відійшли від українських громад, асимілювались? А сьогодні підступна асиміляція відбувається з космічною швидкістю, й ми зазнаємо уже великих втрат.

Сотні тисяч островів України по всьому світу, де живе українське слово й пісня, розвиваються не завдяки державним програмам, а великою мірою завдяки Церкві – УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ. Вони зробили і роблять неоціненний вклад у збереження нашої ідентичності.

Протягом століття Церкви брали під свою опіку українські музеї, бібліотеки в чужих краях, як наприклад Стемфордська єпархії УГКЦ у США. Тут зберігається понад 70 тисяч найменувань україністики, багаті архівні матеріали. Невичерпні можливості для науковців, дослідників історії еміграції, мистецтвознавців та літературознавців, яким рано чи пізно необхідно підняти цей пласт ще сповна нерозкритих надбань української культури в еміграції.

Понад сто років українці в діаспорі допомагали своїм родини та різним інституціям в Україні й далі роблять це. Проте сьогодні все ближче підходимо до іншого етапу, на якому важливу роль відіграватиме метрополія, тобто  держава у підтримці діаспорних інституцій, а не навпаки.

Та як говорити про це, коли в самій Україні нищиться все українське? Коли закриваються українські школи, у небезпеці українська мова, а головним ідеологом країни є запеклий українофоб?

Сотні листів на захист національних інтересів надіслано Президентові України як гарантові Конституції від Світового Конгресу Українців, від  окремих громадських організацій, у тому числі й від нашої «Нової Української Хвилі», але вони залишаються без відповіді.

Наведу приклад, який вплив має громадська думка в країні з розвиненою демократією. Нещодавню в американських ЗМІ розгорілася скандальна історія конгресмена Ентоні Вінера, який розсилав свої фотографії в оголеному вигляді молодим жінкам. Не треба було писати звернень, очікувати заяв виборців – два тижні викриття в засобах масової інформації – й  політик зник із політикуму. Подав у відставку на вимогу партії демократів, членом якої він є, попросивши вибачення у виборців. Так спрацьовує механізм суспільної моралі для службових осіб, яким виставлено високу планку відповідальності за свої вчинки. Так оперативно діє партія, яка дорожить своїм  іміджем.

В Україні на посаді Міністра освіти  «політик», який відкрито заявляє про свою зневагу до нації, перекручує історію її народу, вправляється в українофобстві, й ніхто не має на нього впливу?

Чи можливий діалог із владою з таким рівнем її відповідальності перед суспільством? Діалог, а не його імітація? І яку роль відіграє в налагодженні реального, правдивого діалогу П’ятий Всесвітній форум українців, який проводиться за підтримки держави і в якому візьмуть участь 300 делегатів від українських громадських організацій з усіх кінців світу?

У 2003 році, під час підготовки вступу Польщі до ЄС, відбулася спільна конференція їхнього Парламенту та польських громад зарубіжжя під назвою «Конференція Полонії», на якій було високо оцінено роль польської діаспори на шляху входження країни до ЄС. Їй було доручено виконати дуже важливі  завдання – впливати на уряди 15 країн, членів ЄС у питанні ратифікації договору про вступ; вести роботу на утвердження позитивного образу держави у країнах проживання та моніторинг громадської думки щодо підтримки входження їхньої Батьківщини до ЄС.

На порозі вступу до Євросоюзу Україну можна образно порівняти з емігрантом, який почуває себе розгублено в новому для нього становищі, де панують інші норми поведінки. Та відкривши своє серце й розум для  засвоєння нового способу мислення, ми починаємо розуміти переваги цього суспільного устрою.

Моніторингу громадської думки щодо вступу України до ЄС у європейських країнах, де проживають наші співвітчизники, ніхто ще не замовляв. Але на сьогодні в цьому аспекті нема чим потішитись. Рівень довіри такий, на який заслуговує держава, у якій не працюють засадничі принципи демократії, порушуються права людини, а влада глуха до голосу народу.

Прочинивши двері, Євросоюз, а найбільше сусідня Польща, розуміють і підтримують намагання України подолати руйнівний наслідок більшовицького тоталітаризму, що вплинув на етнокультурні процеси та на суспільну свідомість.

Нелегко  вирватись Україні з тяжких обіймів сусідньої агресивної імперії. Імперська Росія вступила у відкрите протистояння з Заходом за Україну саме на території України. Через свою п’яту колону вона й далі насаджує партійно-номенклатурний тоталітаризм у поєднанні з феодально-клановим пануванням азіатського типу.

Такий мутант ані Європі, ані самій Україні не потрібний. Європа, яка вже давно сформувалась як геополітична структура та має свої, перевірені часом, економічні, політичні культурні відносини, очікує Україну з її власним національним обличчям. Тільки такою – у своїй природній сутності, з глибинною культурною традицією, багатою східною духовністю. Україна цікава світові, і має чим доповнити Європейське співтовариство національних держав.

У духовному плані український світ безмежно великий. Його міць у тому, що  постає він завдяки творчій енергії кращих представників нації, без будь яких наддержавних планів. У його основі найвища реальна сила і влада – влада любові.

Здоровий ген національного самозбереження – незнищенний. Це підтверджує історія колоніальної політики з боку сусідів. Це підтверджують різні хвилі еміграції. Україна була, є і буде.

Та настав час задіяти весь національний потенціал: духовний, інтелектуальний, матеріальний і спрямувати в нове русло українську думку й українську волю. Пройшовши початкові віхи, Україна підходить до якісно вищого етапу свого розвитку, коли «роль нації» як «історичного героя» набуває особливої ваги. В цьому процесі зростатиме й роль закордонних українців як державотворчого чинника, як дієвого інструменту культурного, економічного й політичного впливу в країнах свого проживання.

Двадцятиріччя, яке пройшла Україна як незалежна держава і кожна особистість, яка почуває себе її частинкою – це пошук свого правдивого образу,  це шлях до істини через важкі випробовування й кризи.

Розірвати зачароване коло, по якому двадцять років ходить наш народ, шукаючи дороги до свого державного самовираження, можна через оздоровлення колективної свідомості. Трансформація, зміни у житті мають одну й ту саму траєкторію руху чи то для особистості чи для нації – очищення свідомості від минулих кривд та подолання страху перед новими викликами.

 

Мирослава Роздольська - член Спілки журналістів України та Північної Америки, магістр філософії та релігійної освіти (магістерська праця у Фордгамському Університеті містить аналіз духовного розвитку людини, торкається психологічних аспектів індивідуальної та колективної свідомості українського суспільства у сприйнятті перемін, трансформації нового мислення). Працювала головою виконавчого комітету й районної Ради в Тлумачі Івано-Франківської області (1991-1995), головою Асоціації фермерів та приватних товаровиробників(1995-1999). З 1999 у США. Редагувала духовно-просвітницький часопис «Сівач» (офіційний орган Стемфордської єпархії). У 2000 р. зорганізувала у Стемфорді школу українознавства й до 2006 р. була її директором та викладачем української мови й культури. У 2007 р. організувала й очолила Всеамериканську громадську організацію «Нова Українська Хвиля», водночас працювала керівником закордонного відділу інформаційно-фінансового забезпечення Патріаршого Центру УГКЦ.    

 Автор і продюсер документальних телефільмів «Молитва» і «Острів України в Америці»; книжок «Дорога самопосвяти»,  «Україна у серці  моїм», «Вільна особистість - творець своєї долі і співтворець історії свого народу».            

  Стаття була підготовлена для часопису "Слово Просвіти" в час підготовки до V Всесвітнього Форуму Українців.
http://slovoprosvity.org/2011/07/29/пошук-правдивого-образу-україни/

 

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 1776
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_8u9d5406ccubv5fds9p7f277j6, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0