Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Квітень 2011    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  В Україні : Знакова подія  
 
   
 
 
   
 


altОбрання Главою Української Греко-Католицької Церкви наймолодшого сорокаоднорічного єпископа Святослава Шевчука – подія яка, засвідчила, що, Церква, духовенство, якої за роки радянської влади фактично було знищене в Україні, всього за двадцять років після виходу із підпілля зуміла забезпечити себе кадрами не тільки на нижчих рівнях, а й підготувала високоосвідченого Предстоятеля, який достойно може представляти свою Церкву на світому рівні. Вільне володіння шістьма мовами, навчання і праця в Україні і закордоном - це додаткові якості, до тих, що були притаманні всім кандидатам - добрим та досвідченим духовним провідникам.

Той самий шлях у 20 років з дня свого відродження пройшла і Незалежна Українська Держава. Її еліта також була знищена за роки радянської влади. Та якщо очевидним навіть для непосвяченого у церковне життя, є те, що священослужителем може бути тільки підготовлена для цього служіння особа., то для державного служіння в Україні також очевидними є зовсім інші критерії.

На початках відродження УГКЦ в Україні, Синод єпископів обирає Предстоятелями підготовлених у діаспорі своїх співбратів Кардиналів Мирослава Любачивського та Любомира Гузара, під верховенством яких Церква динамічно розвивалася, розбудувала свої патріарші структури, заслужила авторитет і пошану як в Українському суспільстві, так і у світі. У внутріцерковному житті пріорітетне місце зайняла освіта, розвиток Українського Католицького Університету, навчання студентів у найкращих богословських університетах світу.

Цей шлях розвитку однієї із суспільних інституцій, якою є Церква, міг би бути добрим прикладом, моделлю і у державному будівництві. Українська діаспора сьогодні – це третина нації, серед якої є духовно і національно зрілі високоосвідчені особистості. Кращі представники діаспори і двадцять років тому намагались прислужитись Україні, але вище радників для перших осіб держави ніколи не допускались. Нині за кордоном виросла і виховалась нова генерація українців, значна частина яких не так давно з України. Вони не тільки здобули добру освіту у кращих університетах світу, а стали вільними людьми. Вільними, насамперед, від того скорумпованого спруту, який пожирає українське суспільство.

Після Помаранчевої революції багато, хто готовий був повернутися, щоб служити своєму народові. Але питання кадрів за прикладом Грузії чи Латвії на порядку денному не стояло. У своїх листах до Президента Ющенка ми не раз наголошували, що Україна має великий потенціал кадрів у розвинених країнах світу, та це не сприймалось. Кадрова політика, точніше її відсутність, стала головною причиною втрати національних завоювань.

Перебуваючи недавно у Києві мала нагоду розмовляти з українцями, які щиро бажають добра Україні, і це добро вони побачили рік тому у «команді професіоналів», з якою йшов на вибори Янукович. Після виборів вони прийшли зі своїми проектами до цієї команди і першим запитанням, яке їм там задали: було: «Як Ваш проект сприятиме зростанню іміджу Президента?»

Перевернувши все з ніг на голову ця команда вивела свого Президента на дорогу з написом ”wrong way”, де уникнути зіткнення практично не можливо.

Доведене до повного відчаю корупцією, безробіттям, зростанням цін, подачками милостині у вигляді пенсій та зарплат, суспільство, давно готове змести цю владу, що до останньої нитки обдирає свій народ. І якби була в країні опозиція, яка має що запропонувати народу, це вже сталосъ би ще під час податкового майдану.

Українська ментальність, яка характеризується все більше у негативному світлі, все таки змінюється. Уроки Помаранчевої революції – це не тільки втрата надій. Це усвідомлення, що допоки нема ясної і зрозумілої програми, не видно зрілої команди і мудрого лідера, зміна однієї з існуючих політичних сил на іншу – це всього лиш зміна кланів.

У серпні цього року світове українство з’їжджається до Києва на черговий конгрес - на свій Всеукраїнський синод. Про що будемо говорити? Чи й далі писатимем звернення, на які владі начхати, уже ж бо давно ясно, що вона не збирається на них реагувати.

Ще років десять тому, критикуючи концептуальні підходи до проведення Всесвітніх форумів українців, професор Осип Мороз (США) пропонував перевести їх у нову площину. «Сучасна українська нація – це нова технологія управління в усіх сферах життя: в економіці, культурі, розв’язанні соціальних проблем», - писав він у своїй книці. «Думки. Концепції. Дії». Щоб ця технологія запрацювала єдиний шлях – це залучення найпотужнішого інтелекту українства до менеджменту, розробки галузевих завдань та ідеологічного підгрунття, тобто своєї Української Національної Ідеї.

Українські експерти прогнозують, якщо не запрацює опозиційна еліта в Україні (що мало ймовірно вважають вони) чи якщо не витвориться нова опозиційна сила, то дуже швидко Україна опиниться в «Руском мире».

Звідки та нова опозиційна сила має взятися? Чи може її витворити та третина нації, яка живе сьогодні закордоном? Українська діаспора за своєю сутністю завжди була і є опозиційною силою до влади в Україні. На різних етапах вона зосереджувала свою діяльність на двох напрямках: збереження своєї ідентичності через Церкви, школи газети та була голосом пригнобленої України у зовнішньому світі. З появою четвертої хвилі стала ще потужним фінансовим донором, який підтримує хвору економіку України, але аж ніяк не сприяє її зціленню.

Зцілення розпочалося б тоді, коли мільйони трудових емігрантів могли повернутися, і вкласти свої менші чи більші капітали у розвиток малого та середнього бізнесу, сфери послуг, фермерських кооперативів. Та правова база в Україні не тільки не покращується в цьому напрямі, а все більше погіршується. Люди, які їхали на два-три роки, щоб заробити на свою справу, на покращення житлових умов, побудували хати, покупили квартири, і...продовжують боротися з економічною кризою в тих країнах, у яких вона їх застала, бо вдома вона у сотні разів гірша.

Український уряд заграючи з трудовими емігрантами намагається залучити їх до розробки законів про трудових емігрантів, про міграційну політику, але здається, що ані влада, ані вони самі не усвідомлюють докінця, якою потужною опозиційною силою вони можуть бути.

Закордонне українство (діаспора, трудові емігранти) – на тому самому етапі розгубленості, що і вся опозиція. Згуртування довкола державотворчих ідей ще не розпочалося. Тому то український народ, що не раз засвідчував, свою мудрість і витривалість, не спішить «обух сталить» допоки не побачить свого Вашингтона «з новим і праведним Законом».

 

Мирослава Роздольська,

«Нова Українська Хвиля»

 

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 3)
| Переглядів: 1546
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_h43our85umqf2rmrkb7pvsn116, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0