Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Вересень 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  Культура : Недосяжні моральні вершини Василя Стуса  
 
   
 
 
   
 

_blankБез зайвої риторики й показушного надриву - майже непомітно для української громадськості - минула 25-а річниця загибелі геніального поета Василя Стуса. Ніби все навічно «устаканилося» в донецько-паханівській дійсності України... Ніби раніше не було велетенського людського здвигу на перепохованні трьох українських лицарів – Василя Стуса, Юрія Литвина й Олекси Тихого. Ніби не було штовханини штатних українських патріотів за місце біля мікрофону та їхніх палких промов над свіжовикопаними могилами цих найкращих синів України. Ніби згодом не було бездонного й пречистого неба над Києвом і дивовижного піднесення людського духу: понад майоріння помаранчевих стягів, понад Майдан Незалежності, понад усеньку Україну, понад усю планету. Ніби цього всього взагалі ніколи не було...

 

Об його честь і гідність витерли ноги всі ті, хто ще донедавна співав йому посмертну «осанну», а сьогодні привселюдно, без сорому і жодних викидів сумління, продається за тридцять мерзенних срібняків.
Неймовірно боляче: нині Василь Стус став ще трагічнішою й самотнішою постаттю, ніж 20-25 років тому. Його зрадили майже всі, навіть рідний син Дмитро. Його моральні ідеали розтоптали задекларовані українські патріоти, які нині є служаками у ворожому, антиукраїнському стані. Об його честь і гідність витерли ноги всі ті, хто ще донедавна співав йому посмертну «осанну», а сьогодні привселюдно, без сорому і жодних викидів сумління, продається за тридцять мерзенних срібняків. Ні, Юда Іскаріот був порядніший за них усіх, принаймні, муки совісті довели його до самогубства. Нинішні політичні юди разом з відходами від літератури - усілякими дмитриками, драчами, цибульками тощо - смакуватимуть крихти з бандюковицького столу, лизатимуить страусячі черевики політичних пігмеїв, тим паче – колишніх зеків. Мабуть, такої ганьби Україна ніколи ще не зазнавала. Зрадники, запроданці, відступники, перевертні, «тушки» справляють в Україні гидотний бал. Справляють бал чумної аморальності. Гідність і честь, національні інтереси викинуто на смітник історії, натомість повсюди чується гасло: «Уперед по янучарське бабло!».

Обкрадена, обдурена, сплюндрована, зґвалтована своїми байстрюками й янучарами вже вкотре за свою трагічну історію стоїть на московському тракті жебрачкою з простягнутою рукою.
Незадовго до початку своєї хресної дороги в одному з публічних листів Василь Стус писав: «Щоб запобігти нівеляції українського народу, треба офірувати кращих синів. Інших пожертв Бог не визнає. І кращі мої брати і сестри мусять іти за колючі горожі, дбаючи про власну чистоту – задля чистої справи порятунку рідного народу. Я пишаюся тим, що доля подала мені знак – я сміливо йду за її покликом. Я хочу бути гідним того рідного народу, який народиться завтра, скинувши з себе ганьбу вікового нидіння...».

Господь Бог прийняв «пожертву» Василя Стуса. На жаль, заклик поета до братів і сестер, щоб дбали «про власну чистототу - задля чистої справи» більшість так званих українських патріотів, зокрема з його літературного цеху, так і не почули, а нещодавнім стадним зрадництвом і запроданством просто поглумилася над духовним заповітом цього найвищого морального авторитета України.

І тому ще трагічніше, ніж передше, звучать рядки його поезії, пронизаної неймовірним болем і спопеляючою самотністю:            

                 І в цьому полі , синьому , як льон,
                     судилося тобі самому бути,
                  судилося себе самого чути –
                     у цьому полі, синьому, як льон.

А що ж Україна, його одвічна мука, його «поле, синє, як льон», його «переполошене пташа»? Обкрадена, обдурена, сплюндрована, зґвалтована своїми байстрюками й янучарами вже вкотре за свою трагічну історію стоїть на московському тракті жебрачкою з простягнутою рукою.

Щасливий Василь Стус, що не дожив до сьогоднішнього всенаціонального молоху зрадництва!

 

Редакція еПОШТИ

www.eposhta.com

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 2100
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_kmb5um252t2627v5vetdas53e5, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0