Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Березень 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  Аналітика : Скажи мені, хто твій друг, а я скажу хто ти!  
 
   
 
 
   
 

 

Брати і сестри , не здавайтесь. Боріться не за мене.

Боріться за країну” (Колишній прем”єр-міністр

Тайланду Таксін Шінаватра (Thaksin Shinawatra).

 

В Україні можна б перефразувати це прислів”я на: Скажи мені хто твій міністр, а я скажу ... Відомо, що до влади всі можновладці набирають людей, які чимось поді-ляють погляди президента (прем”єра), оскільки саме вони будуть запроваджувати його ідеї в дію. В країнах, де сильні парламентські партії часто трапляється, що до влади потрапляють люди, які б краще залишились десь в „тіні”, аніж виходити „на світло”. Так трапилось, що ліберальна партія в канадській провінції Онтаріо призначила на посаду міністра освіти (1995 р.) людину, яка не мала навіть атестату зрілости. Незважаючи на те, що це посада більш політична, ніж „фахова”, міністр Джон Снобелен (John Snobelen), під тиском громадської думки, змушений був зрезиґнувати з посади міністра освіти.

Німецький політик Партії Зелених Цем Оздемір ( Cem Цzdemir - турецького походження) за допущену помилку з фінансами, добровільно склав мандат депутата, бо не хотів у передвиборчій компанії шкодити партії дискусією про свою особу. Прикладів, коли політики під тиском громадськости змушені звільнити займану посаду, можна було б перераховувати безліч, але це стосується переважно країн, де панує закон для всіх, а за помилки несуть відповідальність.

За заперечення Голокосту німець Р.Цюндел (R. Zьndel) та англійський історик

Д. Ервінґ (D.Erving) поплатилися свободою.

Найновіші події в Тайланді служать прикладом того, до чого може допровадити недемократична система. На вулиці виходять сотки тисяч демонстрантів, які вимагають демократичних виборів.

Шановний читач може сказати: Так це ж Канада, Німеччина, Тайланд і т.п.. І це правда, але ж існують певні етичні норми, яких в більшості цивілізованого світу дотримуються нормальні люди і переважна більшість політиків.

Вже 19-ий рік йде від розпаду „імперії зла” (названа президентом Р.Рейґаном), а залишки імперських мрійників починають активно мріяти. Те, що здавалось вже на вічному спочинку, починає відроджуватись з найвищої посади в державі.

Верховна Рада СССР у квітні 1990 р. ухвалила постанову про єдину державну мову – російську, що повинно було допомогти ліквідувати усі мови національностей, незважаючи на те, що офіційно держава звалася „Союз” і створити „нову спільноту совєтський народ”. Розпад більшовицької імперії дав надії національним республікам та національним меншинам у колишній імперії на розвиток своїх мов. В Україні ж цій надії хочуть перешкодити.

Та не так склалося в Україні, як гадалося. Потужна машина КГБ була перейменована, але її службовці залишилися вірними цій нелюдській потворі, яка має на рахунку мільйони невинних жертв. В Україні майже всі партії і політики озброїлись терміном демократія, і вживали його так часто, що до його змісту ніхто й не приглядався і не здавав собі справи, що вживали це слово саме ті, які перед демократичним судом або тікали за кордон, або купували суддів.

Протягом 18 років в Україні не було покарано ні одного порушника закону щодо розпалювання національної ворожнечі, за зневажання державної символіки, за побиття та навіть побиття до смерти мирних демонстрантів (як цьому було у Криму та Києві). Антиукраїнські виступи збішених шовіністів у Криму, чи образи національної гідности автохтонів залишалися безкарними, що й привело до того, що закон про державну мову почали порушувати з Адміністрації президента. Тобто, те, що, здавалось нам, вже відійшло в минуле, раптово на 19-ому році повернулося назад.

Вихованці на прикладах Павлика Морозова, які черпали „знання” з „Короткого курсу ВКПб” опинились знов при владі і навіть не звертають увагу на те, що президент, якого вони так штовхають на повернення у минуле не має навіть третини голосів народу. Знов Україна опинилася на тому ж ступені, що за Щербицького, коли події в ній вирішували у Москві. Помінялись гасла – колись було гасло: Комунізм – на горизонті! Зараз ті самі вихованці висунули гасло: Реформи і стабільність! Наздогнати й обігнати Росію! Можна зрозуміти яка потрібна „стабільність” та „обганяння”, бо ж судді стали дорожчими, а жити таки хочеться в Україні, а не у ”близькому” закордонні.

Українська діяспора в Канаді та США була шокована, коли були оприлюднені прізвища нового уряду Азарова. Звичайно, що найбільшим шоком було призначення на посаду міністра освіти Д.Табачника, який не тільки відверто висловив свої антиукраїнські погляди, але й прямо заперечує право українського народу на самостійне існування.

Звичайно, що функція міністра політична, але ж треба про освіту мати й поняття. Призначення ж Д.Табачника на посаду міністра освіти в країні, якій він відмовляє у праві на існування є провокацією не тільки проти освіти, але й проти всієї нації. Не слід забувати й на такого „досвідченого” міністра, який переховувався перед законом за свою свавільну атаку на будову Генеральної прокуратури - пана Цушка, який так само не розуміється на фінансах, як п. Табачник на історїї українського народу.

Українська діяспора розуміє, що вибори виграв той, хто набрав більше голосів, бо ж ті, що не голосували змушені з тим змиритись, що їм вибрали інші. Але тут справа не в тому, що президент здобув більше ніж конкурентка, але в тому, чи може президент з першого тижня своєї влади дозволити собі призначати типів на міністрів у поки що незалежній країні, які цю країну або заперечують, або взагалі не розуміють!? Звичайно, всі знають, що колишні колеги по КГБ розуміються, але ж тут ідеться про національні інтереси.

Колишній тайландський прем”єр Шінаватра закликає співвітчизників боротись не за свою особу, яку скинула 2006 р. військова хунта, але за країну. Дуже шкода, що досі не знайшлося в Україн політика у вищих ешелонах влади, який би звернув увагу на те, що з призначенням на міністерські посади людей, які вороже наставлені не тільки до державної мови, але й до самого існування незалежної України!

Йдеться не про сучасне, але про майбутнє України і хочеться вірити, що президент України хоче зміцнювати єдність країни, а не роз”єднувати людьми, які не можуть приховати свого українофобського обличча і поширюють ненависть замість любові!

Україна не Тайланд, але в ній також є люди, яким не байдуже майбутнє країни і їхніх нащадків, бо ж краще бути незалежним і вільним, ніж слугою на своїй таки землі у своїй рідній хаті!!

Йосиф Сірка

Торонто, 21.3. 2010 р.

<!--/BODY--> <!--/HTML-->
Джерело: www.maidan.org.ua
 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 3639
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_i6ha1ltea4f2rukakbdjt7iin1, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0