Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Жовтень 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  Культура : Польові дослідження українських “фестів”  
 
   
 
 
   
 
altЩе років п’ять тому шанувальники української музики та мандрів нашою Батьківщиною й уявити собі не могли, що настане час, коли можна буде ціле літо безупинно переїжджати з фестивалю на фестиваль; бути безпосередніми учасниками творення сучасної української культури – модернізованої версії автентичних звичаїв, ремесел, мистецтва танцю та співу. А з теперішньою кількістю заходів, навпаки, складно залишатися поза цим рухом.

Цими вихідними відбулося неофіційне, проте очевидне прощання із фестивальним літом. Честь закрити сезон випала “Антонич-фесту” – дійству, присвяченому століттю від дня народження видатного поета та прозаїка Богдана-Ігоря Антонича. Особливо вдалою на цьому заході була музична частина, до якої увійшли, крім молодих гуртів, добре знані «Мертвий Півень», сестри Тельнюк, «Пропала Грамота», Катя Чілі, «Кому вниз».

Звичайно, музика – основна частина кожного із “фестів”, але не менш цікавим для відвідувачів є денне наповнення програми. Зазвичай це різноманітні майстер-класи народних умільців, ярмарки ручних та старовинних виробів, театри, нічні кінопокази артхаузного кіно, поетичні сцени та делегації від культурних центрів інших країн. У схожій атмосфері відбувся не лише цей захід. Вона універсальна для більшості проектів у мистецькому форматі.

Фестивальний феномен

Донедавна етнофестивалі були маловідомим явищем, такими собі напівзакритими вечірками. Відвідувала їх маленька купка українськомовної молоді, зазвичай студенти київських та західноукраїнських ВНЗ. А зараз можна сміливо стверджувати, що ці заходи стали масовим явищем. Теперішня вибірка змінилася не лише географічно: тут можна зустріти молодь із Донецька чи Запоріжжя, зі Львова чи Івано-Франківська. Патріотизм більше не визначається українською чи російською мовною приналежністю, але варто зазначити, що фестивалі сприяють переходу багатьох саме на українську. Насамперед цьому завдячуємо улюбленим виконавцям молоді: «Кому Вниз», «Тіні Сонця», «Пропала Грамота», «Плач Єремії», «От Vinta», «Перкалаба», «ДахаБраха» тощо. Вони своєю лірикою та власним прикладом довели, що розмовляти українською – не соромно, а навпаки – престижно. Інший мовний поштовх пішов безпосередньо від відвідувачів, адже на фестивалях відбувається змішання молоді з різних регіонів. І коли переважає українська, то російськомовні й собі залюбки переходять на неї.

За останні роки змінився також вік відвідувачів таких літніх дійств. Тепер це не лише безтурботні студенти, у яких багато вільного часу на літніх канікулах, а й молоді пари з дітьми, статечні люди “у розквіті сил”, що цінують культурний відпочинок, та навіть особи похилого віку. Головне тут – уміння святкувати життя та молодість у душі.

Вплив кризи

Треба віддати належне організаторам, які часто лише з власної ініціативи відчайдушно намагалися провести цьогорічні фестивалі на належному рівні. І треба відмітити, що більшості, незважаючи на кризу та, відповідно, значно меншу щедрість спонсорів, реалізувати задумане таки вдалося. Із успішних проектів минулого сезону цьогоріч не провели лише один фестиваль – «Уніж». Цей захід був унікальний тим, що мав український націоналістичний формат. Він проводився на колишній колгоспній території із яблуневим садом, яку перетворили на осередок національного духу: всюди майоріли синьо-жовті та червоно-чорні стяги, хлопці вчилися копати криївку, гурти співали повстанських пісень. За словами організатора Владислава Кириченка, – це кузня національної свідомості, якої не вистачає молодим українцям. Проте організатори обіцяють відновити цей проект щойно знайдуть відповідні кошти.
Традиційну «Країну мрій» кризовим штормом також зачепило. Замість очікуваних трьох чи щонайменше двох днів дійства цього року Олег Скрипка спромігся лише на один день із скороченою програмою. Та це не біда, головне, що традиція рідновірського Купала, коли, власне, фестиваль відбувається, порушена не була.

Інший молодий, але успішний проект – «Трипільське коло» цьогоріч провели навіть із більшим розмахом, ніж вперше – у червні 2008 року. Одна із організаторів фестивалю – Галина Самчук каже, що вони практично до осені не могли розібратися із фінансовим боком проекту: розплачувалися з виконавцями та повертали кошти за сувенірну продукцію, поліграфію, бо великою мірою гроші залежали від держави. «Ми знали, що якщо не проведемо фестиваль цього року, то вже більше «Трипільського кола» не буде ніколи, - ділиться пані Галина. – Тому зібралися із духом та можливостями і на свій же ризик його організували. Кажуть, що вдалося дуже добре».

Болі росту

Таких широковідомих старожилів, як «Шешори» (тепер «Артполе») чи «Тараса Бульбу», вже й анонсувати не потрібно. Вони знайшли свій сегмент серед потенційної публіки і відбуваються за будь-яких умов. А от молодим проектам доводиться складно. Не так вже й легко переконати аудиторію, що їй просто необхідно приїхати на цей новенький, ще нікому не відомий фестивальчик.

Як і щороку, цього сезону зарекомендували себе декілька нових проектів. Найуспішнішим із них був, за відгуками, «Фортмісія» у Львівській області на кордоні із Польщею. А от заявлений триденний фестиваль культур народів світу «Свірж» закінчився великою невдачею та гострим скандалом уже на другий день проведення. Недосвідчені молоді організатори, які замахнулися на увагу закордонних зірок: грузинки Ніно Катамадзе, молдавського рок-гурту «Здоб ши Здуб», інших європейських виконавців, – не зуміли правильно вкласти довірені їм кошти інвесторів. Розчаровані відвідувачі дружньо обіцяли довести справу до суду, адже ціна за вхід на фестиваль була чималенька: 150-250 гривень.

Унікальність дійства

Багато хто вважає етнофестивалі однотипними. Мовляв, щоразу виступають одні й ті ж гурти із передбачуваною програмою. Але, прибувши на кожен із них, відразу відчуваєш, що унікальний задум організаторів втілений у кожній маленькій деталі: оформленні сцени, території, майстерень.

Так “Махно-фест” щороку на День Незалежності збирає у Гуляйполі «вільнодумних анархістів» - людей, що понад усе цінують свободу думки та слова. Цього року тут демонстрували заборонений в Україні фільм Бруно та продавали футболки із цитатою покійного Покальчука: «Вчіть, б..., нашу мову».
А от на «Трипільському колі», оголошеному цьогоріч «Землею», була присутня усеможлива атрибутика, що із нею асоціюється: бій барабанів, об’єкти лендарту, робота в медитаціях із силами землі, всюди можна було побачити символи трипільців (жінка, зерно), проводилися лекції та семінари на екотеми. Цим організатори та учасники підтвердили свій лозунг «Живу екокультурно».

Якщо комусь здається, що “фести” – дешевий спосіб відпочинку, то він дуже помиляється. «У середньому на один захід потрібно 300 гривень, - каже Олег Гамкало, фестивальник зі Львівщини. – Підсумуйте, скільки це коштуватиме, якщо фестивалити все літо». Та, незважаючи на неминучі витрати, щороку кількість відвідувачів збільшується. Порівняно, наприклад, із першими «Шешорами» 2003 року, на які прибуло не більше тисячі осіб, у 2008 році їх відвідало вже від 20 до 40 тисяч.

Цей фестивальний сезон став ще одним доказом, що все-таки нашу молодь цікавить щось більше, ніж оголене тіло Лободи чи надувні груди Сердючки. Коли дивишся на цих юнаків та юначок у вишиванках, які співають разом із «Кому Вниз» чи «Плачем Єремії», то розумієш, що у цієї молоді є смак і є бажання жити та творити у своїй країні.

Ірина Набитович, для УІС
 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 1970
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_36m8egv7tiu0i0isdds83o7pn6, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0