Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Жовтень 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  Аналітика : Дмитро Панько: "Русскій Донбас": розвінчування міфу  
 
   
 
 
   
 

altЗвідки взялись міфи про те, що Донбас є проросійським та непатріотичним? Чим далі, тим більше я прихожу до висновку, що це є свідома вигадка деяких українських націонал-демократів. Цей міф є для них універсальною індульгенцією, за допомоги котрої вони виправдовують свою нездатність сконструювати справді нову сучасну національну ідею, яка була б придатною для застосування в сучасній «великій Україні» від Карпат до Дону, а не лише для кількох західних областей. Він зручний і для штабів політичних партій, і для творчої інтелігенції, які нездатні достукатись ані до розуму, ані до сердець своїх співвітчизників. Цим міфом дуже зручно виправдовувати власні провали.

Іноді потрібно свідомо відійти від високих політичних теорій і соціології, аби поглянути на те, що відбувається, простіше. Даний текст побудовано на простих прикладах із життя Східної України. Надто вже багато серйозних і патетичних статей було написано на цю тему, бракує тільки одного – погляду зсередини, очима простого східного українця. Я не хочу робити ще одну «розумну» статтю зі «стратегічними» висновками. Як людина, яка народилась та прожила 30 років в Донецькій області, я хочу розповісти про деякі прості життєві ситуації та спостереження, а кожен читач хай робить висновки сам.

Насправді, проросійських настроїв та якихось громадських рухів ніколи навіть і не було. У моєму рідному місті на Донбасі (трохи більше ніж 200 тис мешканців) вся російська "п'ята колона" – це близько десятка маргіналів на чолі зі своїм лідером, який сам себе вважає «сталіністом-монархістом», а за національністю наполовину китаєць. Цей факт, безперечно, додає особливого колориту російському рухові. Додамо до цього, що за останні декілька років навіть цей «рух» зійшов на нуль.

"Сепаратисти" навіть зовні мають вигляд відвертих невдах. Мова, звісно, йде не лише про матеріальний добробут, а й про психологічний стан людей, котрі обвинувачують "цю країну" у своїх проблемах чи незадоволених амбіціях. Однак, ми ж говоримо не про відвертих маргіналів, а про нормальних людей, які вирішують свої буденні справи, виховують дітей, мають свої захоплення – приміром, футбол.

Хочу згадати один приклад зі своєї ж статті 3-річної давнини. Якось на одному севастопольському Інтернет-форумі довелося прочитати обурений крик душі одного місцевого діяча, який жити не може без Москви та її флоту, а все українське викликає у нього відверту ненависть. А обурювався бідака стосовно такого “страхітного” факту: "Як можуть севастопольці, жителі міста російської слави, уболівати в місцевих кав’ярнях і барах за збірну України на футбольному Мундіалі!!! А дехто з молоді навіть мав українську символіку!" – гнівався борець з "українською окупацією Криму". І важливо те, що він справді правильно побачив реальний стан речей. Адже саме на таких простих прикладах, як той-таки футбол, чітко видно реальний стан деяких речей.

Якщо продовжити футбольну тему, то не можу не згадати один дуже давній випадок, коли футбольна доля звела у відбірному матчі збірні України і Росії. Цей матч я дивився в компанії свого друга і його батька, робітників місцевого металургійного заводу. Обидва етнічні росіяни, якщо син народився вже на Донбасі, то його батько переїхав до України з Ростова дорослим. Сьогодні обидва регулярно голосують за Януковича і Партію регіонів. Просте питання: за кого уболівали ці люди та інші жителі регіону – за Україну чи за Росію? Гадаю, тільки повний ідіот не зможе відповісти правильно. Під час "уболівання" мені довелося почути від них різне, пролунало навіть "Бий москалів!"

І от такі повсякденні дрібниці і факти є більш важливими, ніж страждання деяких націонал-стурбованих демократів, котрі ніяк не зрозуміють, чому ж східні українці не стали масово розмовляти українською мовою одразу ж після прийняття декларації про незалежність України і не зробили цього донині. Але чи є в цьому взагалі проблема? Тому зараз декілька слів про українську мову. Наша мова насправді має важку долю в самій же Україні. Я завжди згадую один анекдот:

- Яка мова в світі найбільш складна для вивчення?
- Китайська? Зулуська?
- Ні. Найбільш важка для вивчення українська мова. Її не здатні вивчити навіть половина самих українців.

Але подивимось з іншого боку: як можна було сподіватись, що мільйони східних українців, які все життя в декількох поколіннях розмовляли російською, раптом почнуть розмовляти державною мовою. Я народився та виріс в російськомовному середовищі, саме російською мовою моя мама та бабусі співали колискові та розповідали мені казки. Від цього неможна так просто відмовитись, це навіть була б свого роду внутрішня зрада.

Та й, врешті-решт, в Україні існує колосально великий прошарок саме російськомовних патріотів. Добре це чи погано? Це просто факт. Але цих людей було б ще більше, якби їх не дратували, намагаючись стверджувати, що вони не справжні, не повноцінні патріоти, тому що розмовляють російською мовою. Врешті-решт: ось відомий на всю країну суддя-«колядник» Зварич, який розмовляє чудовою українською мовою, а ось російськомовний інженер-авіабудівник з Харкова, або ракетобудівник з Дніпропетровщини. Хто з них патріот? Хто з них важливіший для України? Хто робить ії могутньою, а хто ії знищує?

Українська мова стане домінуючої тоді, коли вона стане конкурентноспроможною. Ось прості приклади, пов’язані з масовою культурою та шоу-бізнесом, бо саме через ці сфери найефективніше йде вплив на свідомість молоді. Свого часу на українському ТБ транслювався комедійний американський серіал «Альф» в українському перекладі. Переклад був настільки якісним, що люди, які бачили серіал в українській версії, вже не могли дивитись його в російському перекладі. Розпитайте продавців відеопродукції на київському ринку «Петрівка»: минулого літа в них з’явилася більш-менш якісна піратська версія серіалу в українській «озвучці». Це був справжній хіт – люди шукали саме «українського Альфа». Такі точно приклади з мультфільмами «Тачки», «Сімпсони» та іншими – якщо вдається створити продукт, який є насправді кращим, то не виникає ніяких проблем з мовою. Бо він просто кращий.

А побувайте десь в Донецьку або Луганську на концерті «Океану Ельзи» - молодь співає українською. Чомусь Вакарчуку не потрібні ніякі закони та директиви, щоб заставити донецьку молодь співати рідною мовою. Але вони потрібні тисячам «чиновників від мистецтва», щоб підкреслити свою значимість та сховати за патріотизмом свою творчу імпотенцію. А якщо нам підсовують культурний непотріб, вдягнутий в українську вишиту сорочку, то з часом роздратування переноситься вже й на саму вишиванку.

У нашій країні вже виросло покоління, яке не знає іншої батьківщини, крім України. Українській молоді новини з Росії цікаві приблизно так само, як новини з Монголії. Ну, окрім новин шоу-бізнесу – і саме тому й було трохи вище зроблено акцент на цьому. Ще років п'ять, і ці процеси стануть незворотними. Час працює на нас, головне – це не розгойдувати човен. І не нашкодити, не зробити так, щоб українська мова відштовхувала через дурість деяких наших політиків.

В Східній Україні просто трохи інше розуміння патріотизму, ніж в Україні Західній. Можливо, воно ближче якраз до російського – на перший план ставиться не ідеал «маленької європейської країни», а ідеал «великої потужної держави». Свого часу в газеті, яку я редагував в Донецькій області, було надруковано інтерв’ю з одним місцевим депутатом Верховної Ради від Комуністичної партії. Зокрема він сказав: «Павличко – молодець! Хоча й націоналіст, але класно відзначив: «То ж ми в імперії правили, а тепер – чим правити?» Так, була імперія, але ким був там український народ? Він був не гвинтиком, а приводним ременем, становим хребтом, тому що всі унтер-офіцери були українцями, буржуї були українцями, маршали були українцями. Імперія розвалилась. Узбеки, які саджали хлопок, так і саджають його зараз. Вони як жили, так і живуть, а як нам пристосуватися до того, що ти більше не приводний ремінь імперії, а просто уламок чогось там…» Це насправді досить показові слова. Справа не в тому, правильні вони чи ні, а в тому, що вони багато що пояснюють в уявленнях щодо патріотизму на Сході України.

Знову ж таки, ця стаття не ставить на меті давати оцінки тим чи іншим ідеям та уявленням. Але ми сьогодні вимушені створювати національну ідею в новому вигляді. І ми повинні будувати велику державу – Україна за своїм потенціалом має бути такою, як Франція, а не дрібною другорядною провінцією континенту. А значить в новій національній ідеї мають бути враховані і ці настрої. Ми не можемо будувати в 21-му сторіччі «хуторянську» Україну зразка 19-го ст.

Сьогодні ми або здійснимо синтез цінностей та отримаємо загальнонаціональну ідею, інакше руйнація нашої держави буде продовжуватись. Але щоб такий синтез відбувся, українці повинні почути один одного та не дратувати один одного дурними дрібницями.

Дмитро Панько, Директор Агентства Стратегічних Досліджень

Джерело:  www.ukrpohliad.org
 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 1)
| Переглядів: 2121
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_ev54t42lkn03m94rehed1047j3, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0