Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Липень 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2019 (1)
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
   
 
  Політика : Вадим Карасьов: «Ющенко досяг електорального дна»  
 
   
 
 
   
 

Вадим Карасьов: «Ющенко досяг електорального дна»

alt
Віталій Червоненко, «Главред», 20.07.09

Віктор Ющенко в суботу здійснив чергове сходження на найвищу гору України – Говерлу.
Цього року це дійство було присвячене не так символічному походу в гори на честь Декларації про державний суверенітет, як походу на вибори президента. Незважаючи на майже глузливі оцінки експертів про його шанси удруге стати главою держави, Віктор Ющенко не лише заявив про намір балотуватися, а й пообіцяв перемогти. Як він це зробить - Ющенко навіть не розповів, а намалював – власноручно на мітингу накидав символ виборчої кампанії, з яким він перемагав ще на парламентських виборах 2002 року.

Яким чином Ющенко може реально позмагатися за президентський пост, поки що остаточно не зрозуміло. Аж надто низький його рейтинг, а президентська команда і партія перебувають у розібраному стані. На що розраховує непопулярний Президент, заявляючи про участь у виборах, які має намір використовувати виборчі стратегії і гасла для залучення голосів виборців, розгублених ним у ході президентства, в інтерв'ю «Главреду» прояснив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, професійну діяльність і інтереси якого пов'язують з Секретаріатом Президента.

 

Вадиме Юрійовичу, в суботу Віктор Ющенко з великим пафосом і театралізованою постановкою в рамках сходження на Говерлу оголосив про свій намір взяти участь у президентських перегонах і виграти. Все виглядало красиво, але хіба після навіть такого символічного шоу у Ющенка з'являється бодай якийсь шанс на успіх?

Взагалі, Ющенко не прихильник шоу, тим більше постановочних. Хоча він і шанувальник символіки. Постановочними шоу у нас зловживають Юлія Тимошенко і, меншою мірою, Партія регіонів. Недавні ювілей партії «Батьківщина» і всеукраїнські збори сільських голів яскраве тому свідчення. Ці заходи були проведені на широку політтехнологічну ногу.

Ющенко такого ніколи не любив, і якщо і погоджувався на такі постановки, то під тиском аргументів, що інші це теж роблять. Але зараз змагатися з прем'єр-міністром щодо політтехнологічного розмаху йому немає жодного сенсу.

Для Президента скликати з'їзд і висуватися від «Нашої України» не раціонально і недоцільно. Партія перебуває не в найкращому стані, до того ж висунення в президенти від партії означає партійне звуження передвиборної платформи чинного Президента. Тому вирішили не скликати «курултай» чиновників і бюрократів, представників регіонів, які звозитимуться за рознарядкою, - немає сенсу. Таке бюрократичне квазі-шоу ще менше естетично влаштовує Ющенка. Це було б заздалегідь програшно на тлі останніх PR-ініціатив Тимошенко.

У зв'язку з цим вибрали розумну стратегію політтехнологічної помірності, яка компенсується великою символічністю сходження на «вершину України». Тим паче, що сходження до вершин влади Ющенка завжди починалося сходженням на Говерлу. Так було в 2002-му і 2004 роках. Саме там було цілком доречно заявити про намір брати участь у президентських виборах і балотуватися на другий президентський термін.

З іншого боку, календарні та кліматичні умови сходження на Говерлу в липні задали таймінг оголошення участі в президентській кампанії. На Говерлу ж не сходять ні ранньою весною, ні в серпні або вересні. Ось тому Президент оповістив про свої плани саме зараз.

Нині всі відкрито говорять про майже нульові шанси Віктора Ющенка на успіх. Соціологи дають йому не більш як 3%. Все більше схоже на те, що Ющенко просто підіграватиме іншому кандидату.

Нехай говорять, це нормально. Це свідчить про те, що в країні можна говорити про те, що у чинного Президента немає шансів на переобрання. Це деякою мірою є результатом п'ятирічної роботи Президента і еволюції української політичної системи. Зверніть увагу, в тій же Росії навряд чи напередодні президентських виборів хтось говорив би, що у президента, що діє, немає шансів на переобрання. Але це всього лише красномовна деталь.

І все-таки, навіщо Ющенко при такому відставанні в рейтингу вирішив йти на вибори?

Я не думаю, що в даному випадку Віктор Ющенко розглядав сходження на Говерлу як сходження на Голгофу. Президент цілком раціонально розраховує на успіх. По-перше, рейтинги рейтингами, але останнім часом у лідерів електоральних симпатій рейтинги стоять на місці, навіть трохи падають. Єдиний, у кого рейтинг поволі, але упевнено росте, – це Віктор Ющенко. Закриті та відкриті соціологічні джерела показують, що Президент набирає рейтинговий хід. Тим паче, що до гарячої активної фази виборчої кампанії у виборців почнеться більш мотивоване і глибинне розуміння, що і кого потрібно обирати. Одна річ, уявлення про своє голосування в умовах спокійної і уповільненої кампанії, яка ще не вступила у вирішальну фазу. Інша річ, коли виборець стоятиме перед необхідністю серйозного вибору.

Рейтингові лідери сьогодні охоплені якимсь прагматичним неврозом. Ніхто не бажає виставити чіткість своїх політичних поглядів і позицій. Багато, у тому числі й ті, які закликають до кардинальних змін у країні, все-таки розглядають вибори в маркетинговому розумінні, а не політико-ідеологічному. Вони є кандидатами нульового рівня, аполітичними кандидатами. Вони говорять про прагматичні речі, про технічно функціональні речі, про економічний добробут, але ніхто не бажає, або не може або боїться сформулювати вибір, перед яким стоїть країна.

Янукович начебто чітко говорить про свої політичні пріоритети?

Окрім Януковича, який м'яко схиляється до проросійської версії українського розвитку, ні Тимошенко, ні Яценюк, ні Тігіпко не розглядають нинішні вибори в політичних категоріях. Як вибір політичного курсу, а не кандидата. Ющенко на цьому фоні, як кандидат з реальним президентським ресурсом, єдиний пропонує усвідомлений світоглядний політичний рівень, без усіляких прагматичних неврозів і без розрахунку на аполітичність нинішнього електорату. Він розуміє, що неможливо прагматизувати те, що не можна прагматизувати. А це і європейський курс України, це і вступ до західного клубу націй, це українська мова як основа української національної ідентичності. Це і необхідність серйозних інституційних реформ, які не можна робити з суто технократичним підходом. Завжди потрібне політичне рішення.

Якщо порівняти політичну платформу Ющенка, Тимошенко і Яценюка, а це основні гравці за вихід у другий тур від пост-помаранчевого електорату, то тут гра ще далеко не закінчена. Тимошенко можуть не пробачити її загравання з Путіним, газові угоди з Москвою та інші форми внутрішньо- і зовнішньополітичного «юлізму». Яценюк, попри те, що він «замахнувся на нашого Вільяма Шекспіра», як мовиться у відомому фільмі, проте, окрім абстрактних змін так і не розповів, у чому полягають ці його зміни. Окрім слогану «Врятувати країну», придуманого московськими політтехнологами, в чому полягають його зміни, Яценюк так і не пояснив. Він вважає за краще просто грати на суперечностях між старими і новими політиками. Це маркетинговий хід, але не політична кампанія.

Рейтинг Яценюка багато в чому був забезпечений за рахунок перетікання голосів Тимошенко і Ющенка. Сьогодні може статися зворотний хід – Ющенко почне набирати, а Яценюк і Тимошенко втрачати. Тому я б сказав, що боротьба за вихід у другий тур на платформі пост-помаранчевих цінностей ще не закінчена. Тим паче, що до виборів ще півроку. Ми ще не знаємо, яка буде друга хвиля кризи. Ми не знаємо, хто виграє, а хто програє в ситуації в економіці.

Чому від погіршення економічної ситуації у виграші може опинитися Ющенко? Це не зовсім логічно.

Ющенко вже далі втрачати нічого. Він все що міг від негативної ситуації в економіці вже отримав. Ющенко досяг свого електорального дна. Тепер, відштовхнувшись від рейтингового дна, він може набирати рейтинг і стати реальним гравцем виборчої кампанії. Те, що в другий тур вийде Янукович, - це зрозуміло. А ось хто вийде в другий тур з пулу Тимошенко, Яценюка і Ющенко – залишається інтригою і загадкою цих виборів.

Як можна пояснити колишнім прихильникам Ющенка, що потрібно голосувати за нього? Адже саме з ним всі пов'язують бардак в українській політиці останніх 5 років. Саме йому в провину ставлять нескінченні сварки з Тимошенко і Януковичем. Хіба таку стіну реально пробити?

А з чого вибирати? Виборець може бути незадоволений Ющенком як президентом. Але якщо постане вибір, між ким вибирати – Януковичем, Тимошенко і Ющенком, то що робити? Хто може сьогодні стати якіснішим президентом в Україні, кому можна передати естафетну паличку проекту, який був розпочатий в 2004 році? Повертатися назад до Януковича в 2003 рік? Чи голосувати за незрозумілий курс Юлії Тимошенко, від якої електорат не знає чого чекати. Вибирати молодого, перспективного Яценюка, який кличе незрозуміло до яких змін? Чи вибирати Тігіпка?

Це вже проблема Ющенка і його команди, як проводити виборчу кампанію. Врешті-решт, можна пояснити багато що. Не виправдати, а пояснити, що багато що не вдалося зробити, тому що у Президента не було тих повноважень, під які його обирали в 2004 році, і під які формувалася його передвиборна програма. Врешті-решт, з 2005-го по 2010 рік не Ющенко був прем'єр-міністром, а по черзі Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. І це теж люди розумітимуть. Не може Президент сам ловити Лозинського і лежати в засідці в Кіровоградській області, щоб зловити депутата від БЮТ. Це робота міліції і прокуратури. Де узяти інших людей? Як говорив колись один товариш – інших письменників у мене для вас немає. Так от інших міліціонерів, прокурорів і спецслужбистів у Ющенка немає. А з іншого боку, інших, окрім Ющенка, у нас немає.

Головне для людини – особистий досвід. Ющенко вже був президентом, і у нього нічого не вийшло. Були тільки розпуски парламенту і чвари. Логічне питання – а що зміниться? Ну, стане він президентом – а прем'єрами знову будуть Тимошенко і Янукович. Навіщо це знову людям?

Як це у нього нічого не вийшло? Ви подивіться на зовнішню політику. Так, не було феєрверків і тріумфу. А хто сказав, що після такої складної події, як 2004 рік, повинен бути тріумф. Хто гарантував тріумфалізм Майдану? Але зовнішня політика дотримувалася чіткої лінії, попри те, що немає міністра закордонних справ. Курс до ЄС Україна все ж таки проводила.

Подивіться, як проходить реформа вищої школи, де міністр послідовно вводить тестування, яке системно, а не через показову посадку чиновників, бореться з корупцією.

Як можна зробити завдання, для яких потрібно 10-15 років, всього лише за три-чотири роки. Причому у Президента вже і немає реальних повноважень.

До того ж, для того і створюються парламентські системи, щоб була можливість достроково розпускати парламент. Що тут дивного? Єдине, в чому можна Президентові дорікнути, що «Наша Україна» не змогла стати нормальною фракцією в парламенті. Але щоб запобігти цим процесам в партії, Президентові треба було встановити таку диктатуру лідера, як це зробили Тимошенко і Янукович. Але я не знаю, що краще – створювати ці закриті клуби під керівництвом вождя, чи дати партії самостійно вибирати своє місце.

Тут доречно запитати про команду Президента, яка поведе Віктора Ющенка на другий термін. Майже всі, хто були з ним в 2004 році, вже стали мало не його ворогами. Партія практично лежить на лопатках. Хто поведе його до президентства – Віра Ульянченко? Хто буде в команді Ющенка, якісь молоді, про яких вже говорять?

Насправді, багато людей буде в команді Ющенка.

Назвіть хоч кілька прізвищ.

Та не в тому річ. Ви хочете відповідь за калькою Партії регіонів і Юлії Тимошенко. Тимошенко-Турчинов. Янукович-Ахметов. Янукович-Фірташ-Льовочкін-Шуфрич. Не в цьому річ. Є багато людей в органах влади, в суспільстві, в політичних інституціях. Є багато чесних і порядних людей, які мотивовані на те, щоб вивести Україну з болота зупиненого розвитку. Після того, як почалася боротьба прем'єрів з Президентом, Україна зупинилася в розвитку і лягла в дрейф. Зараз ми або підемо вперед, або назад, а точніше під Росію. Туди нас упевнено поведуть і Янукович, і Тимошенко.

Уявімо, що Президент виграє. Але Тимошенко і Янукович нікуди не подінуться як найвпливовіші політики країни зі своїми фракціями в парламенті. І що далі, про який рух вперед йде мова?

Президент пропонує нову Конституцію, щоб змінити нинішню систему влади. У 2004 році ми поміняли людей, але не поміняли систему. Ця суперечність призвела до зупиненого розвитку. Тепер треба міняти конституційну систему влади.

Далі, у Президента буде нова легітимність. Це буде величезне психологічне зрушення. Доведеться домовлятися, але вже на умовах Ющенка, а не ігноруючи його умови і його самого, як це було під час спроби Тимошенко і Януковича домовитися.

Уже говорять про сценарій, коли Ющенко намагатиметься не пустити в другий тур Яценюка і Тимошенко. Коли ж у другому турі Янукович спокійно виграє у Ющенка, то останній стане прем'єр-міністром у президента Януковича.

Не буде Ющенко прем'єром у президента Януковича. Якщо Янукович і Ющенко потраплять у другий тур, то Ющенко виграє. Психологічно Януковичу краще бути прем'єром, ніж президентом. Не дай Боже, якщо він виграє вибори, то перетворить Україну на якусь подобу автогосподарства. За Кучми це була подоба космічного заводу. За Януковича країна стане автобазою.

Так, треба буде домовлятися з парламентськими елітами, і з Литвином теж, і з Тимошенко. Але це вже буде інший підхід до переговорів, у нього буде сильніша позиція, ніж у Тимошенко.

Як може вести переговори Президент, у якого в парламенті не більше 20 депутатів?

Це сьогодні його слухають 20 депутатів, найстійкіших, які, незважаючи на міфологічно-маніпулятивний рейтинг Президента в 3%, залишаються йому вірні. Коли ж він виграє вибори, то побачите, як почнуться нові міграції.

А що відносно фінансової сторони питання? Де Ющенко братиме гроші на кампанію, адже старі спонсори вже давно пішли?

Нині президентську компанію Віктора Ющенка можуть фінансувати всі. Українському бізнесу мало, щоб президентські вибори виграв хтось один, наприклад, Янукович. А хто захистить і легітимуватиме капітали українського бізнесу на Заході? Янукович? – Ні. Чи не вийде так, що Янукович може стати легкою здобиччю Путіна і Медвєдєва. А разом з Януковичем і український бізнес. Тому український бізнес абсолютно зацікавлений у тому, щоб не переміг хтось один, особливо Янукович і Тимошенко. Тому бізнесмени домовлятимуться про фінансування і Януковича, і Тимошенко, і Яценюка з Ющенком. Восени подивляться, яка буде динаміка, і хто вирветься вперед у другий тур до Януковича.

Але гроші, я так думаю, дають вже зараз. Тому що хтось все-таки повинен захистити український бізнес від Путіна перед Меркель, Саркозі, Баррозу, Обамою та іншими. Краще за Ющенка цього ніхто не зробить.

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 1849
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА