Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Квітень 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
Жовтень 2014 (3)
   
 
  Меридіани : Покинути Україну – що покинути рідну матір через те, що вона хвора  
 
   
 
 
   
 


Уляна Гавришків, Україна, "За вільну Україну"


«Минуло дитинство. Прийшла юність. За десять років тільки два рази бачила маму… Доля забрала її в мене. Чужа країна, важка праця, розлука з дітьми підірвали її здоров’я. Падаю на коліна і молюся, та все дивлюсь на її портрет. Молода, красива… Не можу вимовити ані слова, гарячі сльози обпікають щоки, та душа примушує говорити і все ж таки говорю, говорю про все наче на сповіді…», – пише Оксана Пихней з Івано-Франківська, матір якої подалася за кордон на заробітки. «У свої дванадцять я стала дорослою, як мені здається, за один вечір. Не варті багатство чи кар’єра втраченої родини, сліз дітей. Хіба ж варті гроші скаліченого життя?», – закликає задуматись Наталія Притула з Хмельниччини. 


Скільки їх, дітей емігрантів, позбавлених материнської опіки та міцного батьківського плеча, у нашій країні – невідомо. Вони мають найбільшу у світі мрію, таку просту і таку нездійсненну – бути щодня поряд з батьками, які зараз далеко, заробляють – ціною власного болю і болю найближчих – на прожиття для родини. Внутрішньо ці діти переживають цілу гаму суперечливих почуттів, – від вдячності, теплоти, надії й до почуття провини, покинутості, образи, власної туги та суму… Нині вони діляться своїми переживаннями на сторінках книги «Діти емігрантів про себе. Сповіді. Думки. Судження… Біль».

alt
Виставка творів студентської молоді – учасників конкурсу мистецького плаката «Щедре українське серце – Україні і Світу!»

Це продовження унікального видання, в якому побачили світ 28 творів призерів міжнародного конкурсу української творчої молоді «Діти емігрантів про себе», що його проводив Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) у рамках проекту «Назустріч новій хвилі» (2008 р.). Перша частина видання, нагадаємо, побачила світ altзавдяки благодійному фонду «Open Ukraine» (засновник – Арсеній Яценюк), а нова частина, репрезентована 25 березня в актовій залі Політехніки, з’явилася за фінансової підтримки Королівства Норвегії в Україні. 

«Сподіваюсь, книга стане своєрідним факелом у нелегкому житті багатьох дітей емігрантів і спонукатиме нас до пошуків кращого способу розв’язання проблеми. Ці твори – послання не лише до батьків, а й до влади, громадських і релігійних організацій, – зазначив у виступі Олав Берстад, Посол Королівства Норвегія. – Еміграція – тема не нова, але надзвичайно актуальна як для України, так і для усіх країн Європи.

alt
Олав Берстад – посол Королівства Норвегія в Україні (фото ЗІКу)

Норвегія – також країна емігрантів – майже 900 тисяч норвежців переїхали до США. Особисто знаю як це – бути далеко від родини, адже дипломати – емігранти. Пригадую, як свого часу відлітаючи до Києва, залишив на Батьківщині 17-річного сина. Важко було…

alt
Олав Берстад та учасниці міжнародного конкурсу «Діти емігрантів про себе»

Думки, зібрані в цій книжці, повертають проблему до дійсності, позбавляють намулу від порожніх дискусій чиновників і політиків. Це ж не статистика чи дослідження науковців, а долі і переживання дітей. І на них влада, загалом суспільство мають відреагувати». 

alt
Ігор Калинець – лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, голова журі конкурсу

Журі розглянуло 156 робіт дітей з різних куточків України, а ще з Росії, Португалії, Болгарії, Іспанії. Розгубилися. Обирати було вкрай важко, бо діти розкрили свої серця, душі, а як оцінити, зважити дитяче серце? «Чи легко бути дитиною емігранта?” – на це запитання відповідають самі діти у різних жанрових формах: біографія, проза, щоденник, вірші, малюнки. Діти творили так, як говорило серце, – каже лауреат Шевченківської премії Ігор Калинець, на плечі якого і лягла відповідальна місія остаточного добору робіт. – До книжки увійшло 130 творів. Це наче досі незнаний для нас світ чистих душею талановитих дітей, які, попри все, розвиваються, зростають. А поряд з цими дітьми є ще й такі, що намагаються знайти тепло і любов саморуйнівним шляхом, вживаючи алкоголь, наркотики…Та й ті, й інші потребують турботи. Діти, залишені батьками, – ось зміст книжки». 

Багато хто ще під час підготовки першої частини видання не міг повірити – невже ТАК можуть писати діти?

alt

Їх «Сповіді. Думки… Біль» нікого не залишають байдужим. Старші і молодші, веселі і сумні, пустотливі і принишклі, але всі якось по-дорослому поважні, з печаттю глибокої зажури і печалі, вони не вміють лукавити, хитрувати, шукати виголи… Це ж діти. Простим, щедрим словом, як вміють лише вони, говорять про серйозні речі – соціально-економічні проблеми, бездіяльність влади, проблеми морального, етичного, психологічного характеру. 

У Харкові, де МІОК нещодавно проводив круглий стіл щодо проблем еміграції, один з представників міської влади назвав книжку «хірургічним скальпелем, що відкрив нарив, і вилилось ціле море проблем, –

alt
Директор МІОК Ірина Ключковська, Олав Берстад та перший проректор НУ «Львівська політехніка» Володимир Павлиш

 розповідає Ірина Ключковська, директор МІОК та керівник проекту. – Біль дитини не має регіонального виміру чи кордонів. Ми оплакуємо загиблих дітей внаслідок терактів, нас болить, що діти в найбідніших країнах голодують, не мають найнеобхіднішого для життя. А біль українських дітей, які зростають без батьківської опіки, відгукнувся в серцях мешканців далекої Норвегії. І з’явилася книга, написана дітьми для нас, дорослих. «Коли тільки-но розпочинали роботу, думали, що отримаємо не більше як 30 робіт. А надійшло понад сотню», –

alt
Олександр Тимчук – один з ініціаторів проекту, науковий співробітник Департаменту Антропології Університету в Осло

 пригадує Олександр Тимчук, науковий співробітник Департаменту Антропології Університету в Осло та один з ініціаторів проекту. Значення цього важко переоцінити – адже діти дають найточнішу оцінку драматичних наслідків четвертої хвилі еміграції, що розпочалася у 90-х. Немає жодних статистичних даних про емігрантів-заробітчан: ні про їхній соціальний статус, ні про вік, ні про освіту, ні про сімейний стан. Кажуть, що від 2 до 3,5 млн. українців живуть та працюють за межами рідної держави (вважається, що насправді їхня кількість більша). Бувають же такі села, де чи не кожна хата має Італію. За кордон подаються люди з вищою освітою, фахівці, а потім кличуть за собою і дітей. Так Україна втрачає свій цвіт… 

«Перші заробітчани-українці осіли в Бразилії, Канаді, Штатах ще у 19 ст. При допомозі церкви та суспільних інституцій вони організувалися в громаду і зберегли свою ідентичність. Четверта хвиля еміграції, мабуть, найважча, оскільки світ глобалізований, і ми часто не маємо відповіді на виклики, які він ставить», –

alt
Михайло Перун, директор видавничого відділу «Артос» Фундації «Андрей»

 вважає Михайло Перун, директор видавничого відділу «Артос» Фундації «Андрей», де власне були видані обидві частини видання. Хоча, видається, діти часом ліпше за дорослих вміють шукати і знаходити правильні розв’язки складних проблем. «Україна – це все, що найчудовіше і найнещасніше!.. Життя – не життя, якщо я не в Україні… Мені й зараз не дуже весело живеться в Україні, але покинути її – те ж саме, що покинути рідну матір через те, що вона хвора»… 
Дітей, які чи не щодня очікують у вікні повернення своїх батьків, називають соціальними сиротами. І це, як слушно нагадує Олександр Тимчук, змінює їх самооцінку не у кращий бік. Суспільство ж бо дивиться на соціального сироту як на потенційного наркомана, злочинця. Для дитини це як подвійний вирок. Мусимо зробити все, аби викреслити цю категорію із вжитку. Ці діти – наше майбутнє, вже завтра вони прийдуть на наше місце. І їм треба зростати здоровими фізично та психологічно. 
Галина Дорощук, начальник управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації, наголосила на важливості самореалізації юних обдарувань. «Діти мають великий духовний потенціал, а це ж найважливіше для подолання всіх без винятку криз. «Діти емігрантів…» – це двостронній проект. Книжка має потрапити і до рук батьків, аби ті зрозуміли, наскільки важливим є спілкування, родинне тепло і таки повернулися до своєї країни. Повернулися до своїх вже дорослих дітей, що жили і виховувалися серед тих проблем, від яких вони свого часу пішли по світах». 

alt
Олав Берстад і Оксана Винницька – почесний консул Канади в Україні, голова Світової координаційної виховно-освітньої ради СКУ

Кілька слів про свої враження від проекту сказали Оксана Винницька – почесний консул Канади в Україні, Степан Кубів – засновник Фонду короля Данила. До слова, пан Кубів пообіцяв підтримувати наступне видання, над яким працюватиме МІОК, – «Батьки-емігранти – дітям». 

Під час репрезентації Ігор Калинець і координатор проекту Наталія Гумницька вручили нововидані книги маленьким авторам творів – учасникам міжнародного конкурсу «Назустріч новій хвилі» – львів’янкам Христині Стеців, Анні Пуці, Софії Готько. 

alt
Співає Наталка Половинка у супроводі струнного квартету під орудою Тараса Менцинського

Не вдаваймо, що проблеми немає. Зробімо крок назустріч дітям, закликала на завершення Ірина Ключковська. Працюймо разом. Найдорожче ж – щаслива усмішка дитини.
 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 3852
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА


 
   
Warning: Unknown: open(/home/content/83/10146283/tmp/sess_r3slequ07dqh9p82o206l2sq27, O_RDWR) failed: No such file or directory (2) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0