Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Березень 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2019 (1)
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
   
 
  Політика : Прощальне слово Вільяма Тейлора  
 
   
 
 
   
 

Альона Гетьманчук, Владислав Мусієнко(ФОТО), журнал «Главред»,

Вільям Тейлор приїхав до України бравим військовим, а від’їжджає класичним дипломатом.

Навіть у своєму прощальному інтерв’ю «Главреду» посол Сполучених Штатів залишається вкрай виваженим в оцінках та скутим у спогадах, що, як завжди, компенсує його безпосередність та неймовірна простота у спілкуванні

Пане посол, що суттєво змінилося в Україні з  моменту вашого приїзду?

У мене на очах відбулася зміна трьох урядів, трьох прем’єр-міністрів, трьох спікерів Верховної Ради. Все це якраз і представляло ті зміни, що відбувалися в країні. Ще один важливий момент  — це зміни в економіці. Звичайно,  перші два роки, коли я перебував тут, економічні показники  були дуже привабливими, але, як ви самі знаєте, за останні шість місяців ситуація в економіці драматично погіршилася.

Після вашого призначення більшість експертів та коментаторів заговорили про те, що це буде посол, який  «вступатиме» Україну до НАТО. Чи чули ви про таку оцінку? І якою, насправді, була ваша головна місія роботи в Києві?

Моєю головною місією було поширення та поглиблення відносин як між урядами Сполучених Штатів і України, так і між нашими народами. У мене було велике бажання налагодити візити високопосадовців Сполучених Штатів Америки до України, і заохочувати візити з української сторони до Сполучених Штатів Америки. Отож, за цей час відбулись  візити президента і віце-президента США, міністра оборони і  держсекретаря, голови  національної ради з питань безпеки, і вперше в історії  - міністра економіки. За цей час також Президент України кілька разів відвідав Сполучені Штати Америки, як, власне, і два прем’єр-міністри.

Отже, моя робота напевно не полягала в тому, щоб «затягнути» Україну в НАТО. Північноатлантичний альянс не хоче мати в своїх лавах країну, люди якої не бажають такого членства. І я з великим задоволенням можу сказати, що за час мого перебування тут НАТО оголосило про те, що двері для України відкриті. Зараз питання полягає в тому, чи дійсно Україна  хоче приєднатися до Альянсу.

Ми  повернемось до цього питання дещо пізніше, а зараз про інше.  Якщо ваша місія була настільки простою і благородною — розвивати відносини між нашими країнами, які дійсно за останні кілька років стали схожими на стратегічні, то чому ж вас  не подовжили на посаді посла в Україні? І чи не означає це, що адміністрація Обами має інші завдання, котрі повинна виконувати інша людина?  

Зазвичай, нормальний термін перебування будь-якого посла Сполучених Штатів Америки будь-де становить три роки. І адміністрація Барака Обами попросила мене, щоб я залишався тут до тих пір, доки спливе мій трирічний термін перебування, а я прибув до України у червнем 2006-го. Зазвичай, три роки це нормальний термін перебування на такій посаді.

Тобто на довше  залишатись у вас самого не було бажання?

Це не мало значення. Хоча, звісно,  я б  із задоволенням ще  залишився тут, але наша система працює інакше.

Хто буде вашим наступником?

Ми цього ще не знаємо.

У це складно повірити…

alt

Але це дійсно так, це правда. Завтра  (26 березня –Авт.) в Сенаті будуть відбуватися слухання щодо затвердження на посаді нового заступника держсекретаря Сполучених Штатів з питань Європи. Його звуть Філ Гордон, і коли його кандидатура буде затверджена, він почне надавати рекомендації щодо призначення послів у країни  його відповідальності. Тобто в усі європейські країни включно з Україною. Сподіваюся, що скоро ми дізнаємось,  хто може стати моїм спадкоємцем.

І у вас немає жодних ідей з цього приводу?

Я знаю імена багатьох людей, котрі зацікавлені в тому, щоб їх обрали і направили на роботу до України.

Поділіться їхніми іменами…

Поки що не можу.  Але знову ж таки, хочу підкреслити, є багато людей, котрі мали б за честь бути призначеними на роботу послом США в Україну. Я сподіваюся, що згодом дуже скоро таке рішення прийматиме Білий Дім.

Ви могли б згадати найяскравіші враження від роботи в Україні?

Одним із найяскравіших і найхвилюючих моментів була спільна участь у навчаннях з українськими десантниками. Кілька представників посольства і я виїхали на тренувальний полігон у Вінниці і разом з дев’яносто п’ятою десантною бригадою  одягли парашути і з гелікоптера здійснювали стрибки з парашутом. І робили ми це двічі. А після двох стрибків мені видали отой блакитний берет (показує на шафу, де знаходиться берет – Ред.).

Ще один момент — це відвідини Запорізької атомної станції. А точніше, коли ми під час перебування там поїхали на Хортицю, щоб побачити, де знаходилась Запорізька січ і мене  посвятили в козаки. У Донецьку коли я перебував, то  спускався до копальні, де мені  подарували  справжній захисний шолом, які носять шахтарі. Тобто, у мене дуже багато гарних спогадів про свою роботу тут…    

Але з того всього, що ви назвали, немає жодних таємних вечерь з першими особами держави,  дзвінків Джорджа Буша Віктору Ющенку,  які ви організовували? Невже нічого не запам’яталась?

(Сміється) Ніяких секретів не було. Жодних  таємниць

Добре, номери кого з українських політиків зафіксовані у вашому мобільному телефоні ви можете сказати?  

Мені дуже приємно мати номери телефонів багатьох-багатьох українських політиків. І ці номери телефонів належать представникам багатьох  українських партій, але не всіх.

Комуністів немає?  

Так, комуністи в моєму мобільному не представлені. Мені також було приємно приймати багатьох українських дипломатів, державних урядовців, журналістів, науковців і релігійних діячів у себе на вечерях. І я вважаю всіх, хто були там, своїми гарними друзями.

Тобто ні з ким з українських політиків чи дипломатів у теніс ви не грали,  як з колишнім послом Німеччини чи генеральним секретарем  ГУАМ?

Так, в мене були дуже гарні і дружні тенісні матчі.

Тим не менше, коли ви спілкувалися з українськими політиками, в тому числі з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, наскільки, на вашу думку, вони враховували ваші поради?

Мені пощастило з тим, що в мене було достатньо зустрічей і з Президентом, і з двома прем’єр-міністрами вашої країни (Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко –Ред.). І я знаю, що вони уважно прислуховувалися  до порад та рекомендацій, котрі надходили від уряду Сполучених Штатів Америки. Тобто, діалог складався  дуже гарно. Але я також упевнений в тому, що вони приймали власні рішення після тих рекомендацій, котрі їм озвучували.

alt

Ви можете назвати конкретний приклад, коли до ваших порад прислуховувались?

(Задумався) Я, як і  багато інших дипломатів в Україні, переконував і Президента, і прем’єр-міністра про важливість їхньої єдності, особливо  в такий складний час, як теперішня економічна криза. І протягом останнього тижня ми побачили, що і Президент, і прем’єр-міністр об’єднали свої зусилля під зустрічі в Брюсселі, присвяченій модернізації української газотранспортної системи.

Але виходить, що у них дуже заповільнена реакція, якщо врахувати, що з подібними побажаннями неодноразово телефонував Віктору Ющенку і Джордж Буш минулого року?

Питання єдності українського політику му -  якраз одна з тем, котру піднімав під час відвідин України президент Буш. І та сама тема поставала під час візиту віце-президента США Чейні.

Але  потім пан Буш ще й неодноразово телефонував з цього приводу, чи не так?  

Відбувалося багато розмов між президентом США та Президентом України, але питання єдності  було однією з ключових тем, котрі звучали в цих бесідах.

Сьогодні багато говорять про перезавантаження російсько-американських відносин. Чи відбудеться, у зв’язку з цим, і перезавантаження в українсько-американських відносинах?

Перезавантаження в українсько-американських відносинах непотрібне. Діалог США та Росії дійшов до того, що нормальне спілкування було неможливим, ось чому виникла потреба у перезавантаженні. Відносини між Сполученими Штатами та Україною були і залишаються доволі міцними: обидві сторони задоволені з того, що ми можемо вільно, часто в дружній атмосфері, обговорювати проблеми. І це спілкування й надалі буде зміцнюватися й поглиблюватися. Тож у відносинах між США та Україною немає потреби у перезавантаженні.

Поставлю тоді питання по-іншому. Чи є спокуса у нинішньої адміністрації Обами зробити паузу в українсько-американських відносинах до президентських виборів в Україні, як про це в своїй доповіді для Інституту Брукінгсу попереджають Стівен Пайфер, Андерс Аслунд і Джонатан Елкінд?

Намір адміністрації Обами, враховуючи конструктивні пропозиції, зроблені Стівеном Пайфером і іншими доповідачами, - якраз  не робити паузу в цих відносинах. Звичайно,  ми, американці, як і будь-хто з іноземців не мають долучатися і втручатися у внутрішні політичні процеси, що відбуваються в Україні, але ми хочемо й надалі прямо та безпосередньо бути долученими до спілкування з українським урядом, з українським народом, з українськими законодавцями, тому що ці стосунки є досить важливими для нас. І  йдеться не стільки про важливість цих відносин для нас, а про  успіх України. Ми хочемо, щоб Україна просувалася в своєму економічному розвитку, і щоб кошти, котрі надасть МВФ, допомогли Україні подолати нинішні негаразди. Ми хочемо, щоб Україна досягла своєї мети в інтеграції в європейські інституції. З цих причин ми вважаємо, що зовсім  не на часі, аби у відносинах між нашими державами виникла пауза. Багато чого треба зробити як і з українського боку, так і з боку міжнародної спільноти та Сполучених Штатів Америки.

А чи не помітили ви виникнення  серед політичної еліти Сполучених Штатів  двох таборів: один з них  більш схильний до того, щоб пожертвувати підтримкою  України в таких делікатних питаннях, як НАТО, заради налагодження відносин із Росією, та інший, який вважає, що потрібно продовжувати лінію, котра була започаткована Джорджем Бушем-молодшим?

І за адміністрації Джорджа Буша, і за теперішньої адміністрації Барака Обами була і є сильною відданість розвитку тісних  та плідних відносин з Україною. Ви знаєте,  що існують різні аналітичні центри у Сполучених Штатах Америки, котрі  дають свої рекомендації щодо відносин між Сполученими Штатами Америки та Росією…  

alt

Перед тим відвідавши Москву і зустрівшись з президентом Медвєдєвим?

Так, але дехто з них свої рекомендації підготував ще до відвідин Москви. Деякі автори були демократами, деякі республіканцями, але потрібно розуміти, що ніхто з тих, хто готував цю доповідь не працює в чинному американському уряді. І ті рекомендації, що, принаймні, стосуються відносин України та США, не взяті до уваги у теперішній адміністрації Барака Обами.

Це ми говоримо про рекомендації тих, хто якраз побував у Москві – колишніх сенаторів Харта і Хейгела, котрі рекомендували Обамі не підтримувати членство України в НАТО заради добрих відносин з Росією?

Так. У Москві також були колишні держсекретарі  Кісінджер і Бейкер. В Україні має бути розуміння, що вони є літніми людьми і не мають впливу на здійснення американської політики стосовно України. З іншого боку, посол Пайфер, Андерс Аслунд, Джонатан Елкінд, якщо бути відвертим, набагато краще знають Україну і насправді мають вплив на здійснення  політики США щодо України. Стівен Пайфер відвідує Київ дуже часто. Так само дуже багато часу провів в Україні Джонатан Елкінд, вивчаючи її енергетичний сектор. Андерс Аслунд багато часу та уваги приділяє Україні з точки зору вивчення її політику му.  Я не можу пригадати, щоб сенатори Харт, чи Хейгел, або ж колишній держсекретар Бейкер за останні десять років узагалі відвідували Україну. Знаю напевно, що ніхто з них не був в Україні з часу Помаранчевої революції.

Хто  має реальний вплив на вироблення американської політики щодо України в адміністрації Обами?

Радник з питань національної безпеки пан Джонс дуже добре розуміється в українських питаннях. Так само володіють ситуацією  держсекретар Хілларі Клінтон і міністр оборони Роберт Гейц. Заступник держсекретаря теперішній Ден Фрід багато разів бував тут. Щоправда, Ден Фрід перебуватиме на цій посаді доти, доки його наступника Філа Гордона не затвердять на посаді заступника держсекретаря. Обоє з них мають дуже глибоке та сучасне розуміння того, що відбувається в Україні.

 

Це правда, що саме генерал Джонс курує в адміністрації Обами питання, пов’язані з НАТО, враховуючи його бекграунд командувача об’єднаними силами Альянсу в Європі?  

Він звичайно відповідає за всі питання, що стосуються національної безпеки. Та, як ви вже зазначили, враховуючи його досвід  верховного головнокомандувача об’єднаних сил Альянсу в Європі, він особливо розуміє проблеми, котрі є в НАТО. Ці питання також куруватимуть Державний департамент Сполучених Штатів Америки і міністерство оборони США, які тісно співпрацюватимуть з радою з питань національної безпеки.

Однак, чи можна сказати, що остаточне слово  буде за ним? Не враховуючи, звісно, президента Обаму…

Так,  ви маєте рацію, остаточне рішення буде за президентом Бараком Обамою. А він, звісно, покладатиметься на генерала Джонса, який  зводитиме до спільного знаменника  ті рекомендації, що  надходитимуть від держсекретаря, від міністерства оборони й  інших відомств. Але щодо питання відносин НАТО та України, то, я впевнений, існуватиме спільне розуміння в адміністрації Обами, як  розвивати цю політику.

Від уже колишнього міністра закордонних справ Володимира Огризка доводилося чути, що наразі ведуться консультації про зустріч Віктора Ющенка з Бараком Обамою. Нічого подібного, тим не менше,  не доводилось чути від американської сторони. На якій стадії відбуваються  такі консультації, до чого ви домовились?  

Коли Володимир Оризко ще був міністром, ми мали декілька зустрічей, на яких  обговорювали можливість зустрічі Президента Ющенка та президента Обами. Так само кілька розмов з цього приводу в мене було з представниками Секретаріату Президента. Барак Обама для себе ще не вирішив, коли  зустрічатиметься з представниками голів урядів та президентами інших країн. Наразі  прохання про зустріч з його українським колегою активно розглядається в Раді з питань національної безпеки Сполучених Штатів.  

alt

Що означає «активно розглядається»? Зустріч готується, чи ні?

Ні, підготовка ще не ведеться. Справа в тому, що надійшло дуже багато прохань з усього світу про зустріч з президентом Обамою, і національна рада з питань національної безпеки, котра, власне, і координує зустрічі та візити, розглядає, коли найдоречніше провести зустріч з тим чи іншим керівником країни.  

На ваш погляд, коли це може відбутися?

Є кілька місць та часових рамок. Наприклад,  президенти  часто зустрічаються  під час Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку.

Тобто, у вересні?

Так, у вересні. Також американці дуже обережно ставляться до того, щоб не втручатися в політичний процес, що відбувається всередині країни, і, як відомо, в Україні згодом  розпочнеться президентська кампанія…    

З цього можна зробити висновок, що зустріч між президентами Ющенком та Обамою може й не відбутись до президентських виборів в Україні?  

Справа в тому, що така зустріч навіть не запланована.

Наскільки, на ваш погляд, американська зовнішня політика сьогодні персоналізована? Ви, очевидно, здогадуєтесь, про що я: коли Владімір Путін був для Сполучених Штатів «хорошим хлопцем», то із Росією був чудовий діалог. І  коли Віктор Ющенко вважався  героєм Помаранчевої революції, жваво розвивались відносини  між США та  Україною…

Звісно, персоналії відіграють певну роль у зовнішній політиці США. Адже хоч і йдеться про відносини між державами,  ці держави складаються з конкретних людей, серед яких і ті, хто  вже на індивідуальному рівні визначає ці відносини.  Але важливішим ніж персоналії та різні особистісні моменти є  інтереси Сполучених Штатів Америки, інтереси України, інтереси Росії. І, як я уже підкреслював, інтерес США полягає в тому, щоб Україна була успішною. Є такі  напрямки, де інтереси Америки та інтереси Росії накладаються, але є і питання, де інтереси США та Росії розходяться. І саме ці інтереси будуть головним двигуном у розвитку відносин. А персоналії, особистості тільки надаватимуть «смаку», додаватимуть відтінку до таких стосунків.

Чи можуть, на ваш погляд, налагодитись відносини між США і Росією, поки остання мислить категоріями сфер впливу  на пострадянському просторі, а США не визнають подібних речей, що вже дали зрозуміти  і Джо Байден, і Хілларі Клінтон?

Абсолютно так. Джон Байден у своїй першій промові на конференції з питань безпеки у Мюнхені, заперечив існування привілейованих сфер впливу. У тій самій промові він сказав, що суверенні країни  - такі як Україна - мають  право вирішувати  самостійно, в які союзи їм вступати і до яких альянсів прагнути. І ті ж самі дві тези були підкреслені держсекретарем Хілларі Клінтон у Брюсселі під час засідання комісії Україна-НАТО. Вона, зокрема, зазначила,  що ми не тільки не визнаємо цих привілейованих сфер впливу, але й підтримуємо зацікавленість України в НАТО. І Росія не має права вето щодо таких рішень.


Тобто, поки Росія не відмовиться від такого підходу,  перезавантаження не відбудеться?

Ні, перезавантаження — це той термін, яким ми хочемо лише змінити тон діалогу. Ми, наприклад, сподіваємось, що  у нас відбудеться розмова з росіянами щодо питань протиракетної оборони в Європі. І ми сподіваємось, що  зможемо налагодити розмову з ними щодо  розширення НАТО, та переконати їх, що це не є загрозою для Росії.    

Ми теж на сподіваємось, що ви їх переконаєте...

(Усміхається) І якщо завдяки цьому діалогу між Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією, а також між Росією та Україною зменшиться територія незгоди, думаю, що це буде на користь усім: і Росії, і Україні, і Сполученим Штатам Америки.

Чим ви будете займатися після того, як залишите Київ?

Я  ще цього не вирішив. Скоріш за все,  буду у Вашингтоні,  у столиці Сполучених Штатів,але ще не визначився остаточно, чим буду займатися.

Ви залишитеся на дипломатичній службі?

Не обов’язково, але можливо.

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 0)
| Переглядів: 2334
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА