Третє березня – день народження “Нової української хвилі”

Дорогі наші читачі, дорогі земляки! 3 березня у приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбулася презентація громадської організації “ Нова українська хвиля” та її інтернет-видання.

[Відео дивіться ТУТ]

Міжнародна науково–практична конференція «Українська діаспора – джерело утвердження позитивного образу України у світі» відбулася у Стемфорді 20–21 вересня 2008 року

 
  Головна  
 

КАЛЕНДАР
«    Лютий 2009    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
 

ОПИТУВАННЯ

АРХІВ
Березень 2019 (1)
Березень 2017 (1)
Січень 2017 (1)
Грудень 2016 (5)
Жовтень 2015 (2)
Березень 2015 (1)
   
 
  Аналітика : КРИЗА МОДЕЛІ  
 
   
 
 
   
 
КРИЗА МОДЕЛІ

Олександр Бобик
Спеціально для "Нової Української Хвилі"

У сучасному світі пануючою є соціально-економічна модель ринкової демократії. Народи, для яких дана модель є оптимальною формою існування сьогодні утворили так званий «золотий мільярд», що за параметрами свого матеріального забезпечення на душу населення різко відрізняється від решти 80% країн. Очевидно, саме капіталістичну модель суспільства слід вважати ідеальною формою існування людства у ту епоху, в якій ми зараз живемо.

Однак, будь-яка соціально-економічна модель є лише відображенням вимог історичної епохи і поза цією епохою втрачає усі свої позитивні якості. Історична епоха є обмеженим в часі періодом розвитку людської цивілізації, з чого можна зробити висновок, що часові параметри існування будь-якої соціально-економічної моделі є також обмеженими. З цієї точки зору можна визнати абсолютно безглуздими усі спроби створити «ідеальне суспільство», здатне адаптуватися до будь-яких історичних змін і завжди бути на вістрі суспільного прогресу.

Якщо існування будь-якої соціально-економічної моделі є обмеженим в часі, то логічно припустити, що існують об’єктивні фактори, які це існування рано чи пізно припиняють.

У політекономії ці фактори виявляються у вигляді антагоністичних протиріч.

Антагоністичне протиріччя соціально-економічної моделі – це її внутрішній конфлікт, що природньо випливає з даної моделі, наростає у процесі її розвитку та об’єктивно не може бути вирішеним у її межах. Очевидно, що загострення хоча б одного такого протиріччя до межі деструктивності робить існування соціально-економічної моделі неможливим.

Для моделі ринкової демократії характерними є, принаймні, три головні антагоністичні протиріччя:

- ресурсне – між необхідністю нарощення споживання ресурсів Землі для розвитку економіки та їхньою об’єктивною обмеженістю;
- демографічне – між необхідністю репродукції населення та скороченням народжуваності;
- духовно-культурне – між необхідністю підтримання певного рівня соціальної відповідальності та невпинним зниженням цього рівня.

Ці протиріччя породжені самою природою ринкової демократії, об’єктивно для неї характерні і не можуть бути усунуті інакше, ніж заміною соціально-економічної моделі.

Вперше існування ресурсного протиріччя у новітній історії зауважив англійський політеконом і демограф Т. Р. Мальтус (1766-1834). За Мальтусом, населення Землі зростає у геометричній прогресії, в той час, як виробництво засобів для життя – у арифметичній.

Крім того, люди завжди прагнуть використати кожну можливість для розмноження, особливо представники найменш забезпечених прошарків, тому будь-який приріст виробництва товарів тут же поглинається приростом населення, а бідність населення є об’єктивно невідворотньою.

Головним відкриттям Мальтуса була теза про момент вичерпання можливостей для економічного зростання, що змусить людство повернутися до природнього способу існування, в якому економічне виробництво спрямоване виключно на задоволення основних потреб людини на необхідному для її виживання рівні – «Мальтузіанська катастрофа».

Основний постулат капіталізму базується на трактуванні людських потреб як необмежених величин, відповідно – відсутності будь-яких меж для економічного зростання. Людина буде завжди чогось прагнути, задовольнити це прагнення можна буде лише через нарощення виробництва, тому весь смисл економічного розвитку людства полягає у невпинній гонитві за все більшими параметрами матеріального споживання.

Капіталізм, по суті, є ідеологією економічного зростання, а заснована на його принципах модель ринкової демократії – оптимально пристосована для потреб економічного нагромадження. Приватна власність дозволяє нагромаджувати матеріальні блага в руках окремих осіб, залишаючи усіх інших перманентно незадоволеними і бажаючими «доробитися» на межі своїх фізичних можливостей. А майнова диференціація у суспільстві робить матеріальний достаток мірилом соціального статусу у ньому і максимально стимулює всіх і кожного до матеріально продуктивної діяльності.

Тут ми повинні розрізнити поняття «економічного розвитку» як збільшення ефективності народного господарства, та «економічного зростання», що виявляється у матеріальному нагромадженні – збільшенні виробництва матеріальних благ.

Кожен біологічний вид у природі існує у межах своєї природньої «ніші» – матеріальних засобів для підримання його життєдіяльності. Обсяг цих засобів для проживання визначає максимальну чисельність даного виду. З іншого боку – чисельність його може бути тим більшою, чим менше споживає кожен його представник.

Для задоволення потреб сучасної людини необхідне споживання великої кількості природніх ресурсів, з яких лише деякі використовуються на задоволення її безпосередніх природніх потреб. Валовий продукт будь-якої країни складається не тільки з суто матеріальних речей, до нього також зараховуються послуги, вартість яких, наприклад, у ВВП США становить більше 80%. Але основою будь-якого національного доходу є саме його матеріальна складова: людина, в кінцевому рахунку, споживає саме матеріальні блага, який би довгий шлях вони до неї не проходили.

Більш загальним параметром споживання людини є його енергетичне наповнення. Скажімо, інформація, яка у сьогоднішньому світі є самодостатнім товаром, не має матеріального вираження, однак, для її одержання і передавання необхідно витрачати енергію на її носіїв та передавачів. Вартість пересічного комп’ютера у сотні разів перевищує вартість його матеріального наповнення, однак, для виготовлення та функціонування цього комп’ютера необхідно витратити солідні обсяги енергоресурсів.

Основою капіталістичного господарювання є гонитва за прибутком. Саме прибуток робить продуктивні сили суспільства його капіталом – головним рушієм його економіки. Без прибутку капіталу не існує. Якщо ліквідувати прибуток на капітал, то для організації суспільства у єдину соціально-економічну систему потрібно шукати інші двигуни.

З політекономічної точки зору прибуток є нічим іншим, як приростом економіки. Відповідно, капіталістична економіка може існувати тільки тоді, коли існують можливості для її зростання.

Параметром, що визначає капіталістичне виробництво, є матеріальне споживання населення. Як тільки це споживання стагнує – капіталістична економіка входить в кризу і розвалюється.

З цього можна зробити висновок, що модель ринкової демократії може існувати виключно в умовах безперервного нарощення матеріального споживання, а обмеження такого споживання означатиме її крах та необхідність переходу до суспільного устрою, побудованого на принципово інших засадах.

Ресурси Землі є об’єктивно обмеженими. З цього можна зробити висновок, що рано чи пізно економічне зростання людства повинне досягнути меж їхнього споживання.

У минулому протиріччя між нестачею ресурсів і потребами економічного розвитку вирішувалося за рахунок науково-технічного прогресу і винаходів, які розширювали ресурсну базу людства. Сьогодні, скажімо, одним з таких винаходів, який обіцяє вирішити проблему голоду у світі, є генетично модифіковані рослини, здатні підвищувати врожайність сільськогосподарських культур у 7-8 разів.

Однак, що таке врожай сільськогосподарської культури? У суто матеріальному розумінні – це поєднання сонячної енергії з мінеральними та органічними речовинами грунту. І якщо сонячну енергію людство поки що ще може вважати необмеженою у своїй кількості, то запаси мінеральних та органічних речовин у родючих шарах грунту не тільки обмежені, але й мають властивість швидко вичерпуватися, а грунти – виснажуватися. Збільшення врожайності рослин призведе до відповідного прискорення процесів виснаження грунтів, що створювалися біосферою на протязі мільйонів років. Тому з кожним «рекордним врожаєм» природня база існування людства буде невпинно скорочуватися.

Відповідно, можна прийти до висновку, що жодні винаходи не можуть відмінити природніх обмежень, а здатні лише до них наблизити.

Вперше про існування абсолютної межі споживання природніх ресурсів провідні вчені «цивілізованих» офіційно заявили у своїй доповіді «Римському клубу» у 1972 році. Їхні рекомендації у цьому стосунку включали в себе наступні моменти:

- перехід людства до моделі «нульового економічного зростання»;
- прийняття міжнародних законів, що обмежували б споживання природніх ресурсів (типу Кіотського протоколу);
- обмеження народжуваності у масштабах усієї Землі, особливо у слаборозвинутих країнах;
- передача справи управління світовими ресурсами у руки світових транснаціональних корпорацій.

Необхідно зауважити ось що. Країни «золотого мільярду» сьогодні споживають до 80% світових ресурсів. Будь-який перерозподіл цих ресурсів на користь менш економічно розвинутих країн моментально і безповоротньо «опустить» «сильних світу цього» до рівня «слабких», і не лише тому, що ці країни об’єктивно не зможуть реалізовувати свої національні переваги у економічній сфері, але й тому, що їхнє теперішнє населення є вже нездатним виживати в умовах обмеженого економічного споживання, як, скажімо, породисті собаки не можуть вижити у конкуренції з вовками.

З іншого боку – населення цих країн дуже добре усвідомлює, що межі нарощення економіки у глобальному масштабі, за великим рахунком, вже вичерпані. У кінці січня 2006 року тодішній британський прем’єр-міністр Тоні Блер озвучив доповідь англійських вчених про загрозу глобального потепління.

«Сьогодні вже ясно, що викиди «тепличних» газів у поєднанні з індустріалізацією та економічним зростанням світового населення, що збільшилося у шість разів за останні 200 років, спричиняють глобальне потепління небезпечними темпами.»

У наступні сто років учені очікують підвищення рівня океану, посилення різноманітних кліматичних катаклізмів: штормів, ураганів; поширення нових хворіб та зміщення кліматичних зон до полюсів, що може висушити сучасні аграрні райони та принести вологу у пустелі. Комп’ютерне моделювання дає зростання температури від 2,5 до 10,4 градусів до 2100 року, залежно від того, які зусилля будуть прикладені для відверненння катастрофи.

Океан поглинає з атмосфери вуглекислий газ і акумулює його, очищаючи таким чином наше повітря. Але вміст СО2 в морській воді залежить і від її температури: чим тепліша вода, тим менше викидів людської життєдіяльності вона може поглинати. У 2008 році частка вуглекислого газу у атмосфері Землі склала 0,387 проміллє. Це на 40% більше рівня початку промислової революції та є рекордом за останні 650 тисяч років. Більше того – це перевищує на 37% прогнози самих вчених, які сподівалися, що ліси та океани є здатними до поглинання половини промислових викидів у атмосферу.

У результаті глобального потепління близько 332 млн. людей, що проживають у прибережних районах, стануть екологічними біженцями, а 1,8 млрд. жителів планети будуть позбавлені доступу до питної води. Такий прогноз міститься у щорічній доповіді Програми розвитку ООН. У ній відзначається також, що від затоплень можуть постраждати 70 млн. осіб у Бангладеші, 6 млн. жителів Єгипту і 22 млн. осіб у В'єтнамі.

«Невдача у вирішенні цієї проблеми прирече 40% найбіднішого населення нашої планети – близько 2,6 млрд. людей – на майбутнє з прогресивно зменшуваними можливостями», – додається в документі.

Рапорт програми ООН з проблем довкілля (ЮНЕП) вказує на те, що чисельність людства вже перевищила можливості Землі до його забезпечення. За даними рапорту, для підтримання життєдіяльності однієї людини потрібно щонайменше 21,9 га, в той час як у 2007 році ця цифра складала лише 15,7 га. З цього можна зробити висновок, що деякі люди на Землі з точки зору ООН (чи, принаймні, тих країн, інтереси яких вона представляє) просто зайві.

Загалом, провідні вчені сьогодні вважають, що збереження існуючих темпів економічного зростання призведе у найближчі 20 років до економічної катастрофи, що може знищити біля 20% світової економіки.

Слід сказати, що наслідки екологічних катастроф коректно спрогнозувати узагалі неможливо. Бо збій у одній-єдиній ланці біосфери може призвести до ланцюгової реакції, внаслідок чого зовсім незначні, на перший погляд, порушення можуть призвести до тотального екологічного колапсу, який можна було б порівняти за наслідками з «ядерною зимою».

Якщо реально досягнутий на сьогодні рівень економічного нагромадження загрожує людству у найближчі роки економічними катастрофами, то яким може бути позитивний сенс цього нагромадження? З іншого боку – це безперечне свідчення того, що межі використання ресурсів Землі вже досягнуті, а на економічному зростанні людства можна поставити крапку.

США сьогодні споживають 40% світових ресурсів. Відповідно, при умові збереження існуючого рівня споживання цих ресурсів, за американськими стандартами у світі може жити всього лише 750 млн. чол. – навіть не все населення «золотого мільярду».

Тим часом, США – це далеко не ідеальна країна. Більше мільйона дітей тут живуть на вулиці, третина населення – поза межею бідності, половина американців не можуть дозволити собі витрат на медичне обслуговування. Новобраний президент Америки страшиться сповільнення темпів розвитку економіки і закликає відновити старі традиції динамічного зростання.

Вичерпання традиційних джерел енергоресурсів намагаються компенсувати використанням «відновлюваної» енергії. Проблема лише в тому, що «відновлювана» енергія, згідно закону збереження її, в усіх випадках потребує на себе більше витрат, ніж може дати користі сама. У цьому сенсі енергоресурси, які необхідно спочатку виробити і довести до потрібної для споживача кондиції, ніколи не зрівняються з готовими, які потрібно тільки вийняти з покладів – і можна тут же реалізовувати.

Однак, ціна енергоресурсів безпосередньо визначає параметри економічного розвитку, про що свідчить минулорічна енергетична криза, подібна до тієї, яка сталася у 70-х роках минулого століття. Перехід до масового використання «відновлюваної» енергії неминуче зменшить ефективність економіки, а щоб цей негативний ефект компенсувати, потрібно буде наростити цю економіку в рази.

Судячи з усього, американці не збираються ні обмежувати свій рівень матеріального споживання, ані відмовлятися від капіталістичної моделі їхнього суспільства. Більше того – намагаються «просувати» цю модель в усі закутини Землі.

Якщо на Землі немає місця навіть для «золотого мільярду», то що робити решті 85% землян, які теж хочуть жити у не гірших, ніж американці, умовах?

Об’єктивно, країни «золотого мільярду» все більше входять у становище Німеччини у 1939 році, коли власних ресурсів для бажаного напряму розвитку вже не вистачало, здобути ці ресурси можна було лише за рахунок інших народів, а сам напрям національного розвитку вступав у протиріччя з інтересами розвитку людства і Всесвіту в цілому.

США та інші «цивілізовані» країни до цієї ситуації готуються цілком активно, підготувавши до масового виробництва небачені раніше види засобів масового знищення людей: від генетичної і психотронної зброї до космічних крейсерів, здатних бомбувати людство з космосу урановими циліндрами. Оборонний бюджет США сьогодні становить 60% витрат людства на ці потреби.

Ресурсне протиріччя капіталізму неможливо вирішити традиційним для нього шляхом. Будь-який варіант поведінки призведе людство до катастрофи. З іншого боку – відмова від економічного зростання призведе до катастрофи «золотий мільярд».

Але ресурсне протиріччя – не єдине антагоністичне протиріччя моделі ринкової демократії. Як ми вже відзначили, існує, принаймні, ще два: демографічне та духовно-культурне.

 
 
 
Dear visitor, you went to the site as an unregistered user. We encourage you to register or enter the site under your name.
 
   
 
 
   
   
   
 
 (голосів: 2)
| Переглядів: 2872
 [Друк]
 
     
TOП НОВИН

РЕКЛАМА